Ніжинська, 1

Вулиця Ніжинська починається з цікавого зразка стриманої одеської еклектики, прибуткового будинку М. Шполянської. На жаль, будівля мало досліджена краєзнавцями та істориками; серед іншого під питанням залишається і ім’я автора проекту.

Тип будівлі: прибутковий будинок
Стиль: еклектика
Архітектор: невідомий
Дата будівництва: ~1890
Статус: об’єкт фонової забудови
Другий адреса: Ольгіївська, 29

Головний фасад

Враховуючи ряд стилістичних рис і елементів внутрішнього оздоблення, притаманних еклектичній архітектурі кінця XIX століття, існує ймовірність того, що будинок побудований за кілька років до придбання ділянки на Ніжинській, 1 якоюсь М. Шполянською, тому таке найменування будівлі, як «прибутковий будинок М. Шполянської» можна вважати досить умовним. Її ім’я зокрема вказується в довіднику домовласників «Вся Одеса» за 1901 рік. Останнім же передреволюційним власником будинку згідно адресних довідників за 1910-ті р.р. рахується Градовський (без ініціалів).

Спочатку будучи типовим прибутковим будинком межі століть, планування якого передбачало не тільки житлові квартири, але і торгово-адміністративні приміщення, в дореволюційний період своєї історії будівля вміщувала кілька об’єктів комерційної діяльності, найбільшим з яких була майстерня модних дамських нарядів мадам Попандопуло. У ті ж роки в своїй квартирі хворих приймав зубний лікар Б. І. Гаухман, практикував лікар Е. Іоєльсон; проживали: співробітник клініки акушерства і жіночого безпліддя медичного факультету Новоросійського університету Л. Л. Андреолетті, старший ревізор Одеської контрольної палати Н. А. Грінчевський і завідувач поточними рахунками Одеського купецького товариства взаємного кредиту В. П. Сарло.

Але найбільш відомим квартиронаймачем став учений-ботанік, один із засновників одеського сільгоспінституту Н. М. Зеленецький, який жив у цьому будинку з моменту його побудови до самої смерті в 1923 році.

Велика, скупо декорована будівля не належить до пам’яток архітектури або історії, хоча грає важливу містобудівну роль у забудові перехрестя вулиць Ольгіївської, Ніжинської та Новосельського. Кутова частина будинку добре проглядається з Старопортофранківської. При погляді здалеку силует будинку виглядає досить мальовничо і ефектно багато в чому завдяки масивному кутовому фронтону.

Фасад з боку Ніжинської має протяжність в одинадцять віконних вісей, з боку Ольгіївської — дев’ять. Ліпний декор на фасадах практично відсутній, хоча не виключено, що він просто втрачений за минуле століття. Перший поверх взагалі позбавлений будь-якої обробки, простінки другого і третього покриває суровий неглибокий руст.

Міжповерховий простір віконних вісей заповнений умовними фільонками прямокутної форми. Подібне оформлення зустрічається як у раціональному модерні 1910-х років, так і в неокласицизмі сталінського періоду. Не виключено, що з якоїсь причини будинок був згодом передекорован, однак коли це сталося — невідомо.

Від початкового оформлення фасадів зберігся тільки вищезгаданий кутовий фронтон в стилі стриманого бароко.

Кутовий фронтон

Портал проїзної арки, розміщеної з боку Ніжинської, відзначений неглибокою нішею двоповерхової висоти, верхні кути якої заокруглені в модернізованій манері. В нішу вписаний отвір невисокої проїзної арки з пласкими склепіннями і вікно двірницької над ним.

Арка проїзду

У цілому будинок складається з трьох крил, головне з яких розташоване вздовж Ніжинської, а інші два відзначають краї ділянки паралельно Ольгіївській (один з них чоловий, другий — дворовий). Периметрально оточений з трьох боків, просторий двір впирається з четвертого боку в глухий брандмауер сусіднього будинку на Ольгіївській, 27.

Крило з Ніжинської декілька більше двох інших і обладнане двома під’їздами і чорним ходом, тоді як в інших крилах є тільки по одному під’їзду і чорні ходи відсутні. Вхід в один з під’їздів головного крила розташований в арці, поряд з входом в кутову квартиру на першому поверсі (збереглися оригінальні двері стриманого еклектичного дизайну).

Сходова клітка має класичну компоновку і освітлюється за допомогою заскленого ліхтаря. Оздоблення аскетичне і гранично раціональне. Виняток становлять ковані сходові огорожі гарного, але поширеного зразка.

Під’їзд головного крила (вхід в арку)

Вхід в другий під’їзд влаштований на крайній правій вісі фасаду з Ніжинської.

Він у корені відрізняється від попереднього за оздобленням та компонуванням. Під’їзд обладнаний просторим шлюзом і сходовою кліткою прямокутної в плані форми.

Під’їзд головного крила (вхід з Ніжинської)

Прольоти сходів розміщені за периметром обсягу сходової клітки а самі сходи освітлюються великим ліхтарем, розміри якого значно перевищують розміри ліхтаря у першому під’їзді. Сходові огорожі чолового під’їзду простішы — їх дизайн відноситься до бюджетних моделей, проте використовуваний тут варіант досить рідкісний.

Інші два під’їзди абсолютно традиційні за компоновкою і освітлюються за допомогою звичайних вікон. Сходові огорожі тут аналогічні поручням чолового під’їзду з Ніжинської. Під’їзд з Ольгіївської зберіг автентичні вхідні двері (нині приховані за новими, металевими) і віконні плетіння.

Під’їзд чолового крила з Ольгіївської

Вхідні двері під’їзду дворового крила оформлені скромніше, але їх сучасний стан значно краще.

На відміну від чолових фасадів, дворові геть позбавлені навіть натяку на декор, і двір в цілому справляє досить гнітюче враження, що посилюється практично повною відсутністю зелені.

Дворові фасади

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• Стаття про Ніжинську на сайті про Одесу

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
• Марина Томенко, редактор