Маразлієвська, 2

На розі вулиці Маразліївської та провулку Нахімова височить справжній витвір мистецтва раннього за періодом і зрілого за змістом модерну, створений одним з кращих архітекторів- модерністів Одеси — Мойсеєм Ісаковичем Лінецьким у співавторстві з Самуїлом Савелійовичем Гальперсоном. Прибутковий будинок Луцького не був єдиним плодом їх співпраці, проте став його вершиною.

Тип будівлі : прибутковий будинок
Стиль: орнаментальний модерн
Архітектори : М. І. Лінецький, С. С. Гальперсон
Дата будівництва: 1902-1903
Статус: пам’ятка історії та архітектури місцевого значення

Фасади

На початку XX століття ділянка на Маразліївській коштувала дуже недешево, тому вулиця забудовувалася лише найбільш заможними людьми міста. Сусідство кожного з новозведених будівель Маразліївської з вишуканими сусідніми маєтками і прибутковими будинками так чи інакше диктувало розмах і естетичний рівень нового будинку.

В 1902-1903 роках на ділянці під номером 2 виріс справжній шедевр орнаментального модерну — стилю в ті часи модного і дорогого при проектуванні. У рік початку його будівництва новий стиль тільки робив перші кроки. Ранні модернові будинки датуються тим саме періодом. Цікаво, що будинок Вольфа на розі Ковальської та Успенської вулиць, побудований архітекторами В. А. Домбровським і Я. М. Пономаренко, має дуже схожі з будинком Луцького обриси силуету, пропорції, форми і стиль декорування, немов обидва будинки будував один архітектор. Не виникає сумнівів у тому, що між архітекторами існував якийсь обмін досвідом.

Історичні фотографії будинку

Автору проекту М. І. Лінецькому дісталась під забудову ділянка на розі Маразліївської і нинішнього провулка Нахімова. Згідно з довідником «Вся Одеса» за 1903-й рік, будинок побудований на місці ділянок А. Фальц-Фейна і П. Маврокордато. У реєстрі пам’яток культурної спадщини будинок за адресою Маразлієвська , 2 значиться як прибутковий будинок М. Д. Луцького. Згодом будівля змінювала власників як мінімум два рази. У 1908 році будинок здобуває якийсь О. В. фон Бессер, а, згідно з довідником «Вся торгово-промислова Одеса» за 1914-й рік, будинок значиться вже за Г. Е. Фукельманом.

Луцький згадується в довіднику «Вся Одеса» за 1903-й рік в розділі «Архітектура», але там були зібрані люди різних професій, пов’язаних з проектуванням і будівництвом, тому встановити подробиці за довідником не представляється можливим.
За словами Тетяни Заярної, автора статті «Вздовж по Маразліївській ...», «...здесь располагались отделение Дворянского и Крестьянского банков, помещающееся в доме Маразли, расположенном в Барятинском переулке, фасадом на Маразлиевскую. Крестьянский поземельный банк позже переехал в специально выстроенное для него здание на Маразлиевской, 34-а, а Дворянский банк работал в этом доме вплоть до революции».

Незважаючи на те, що розглянутий будинок виконаний в «чистому» модерні, відгомони еклектичної архітектури все ж таки присутні, хоч і в незначній мірі. До таких можна віднести форми віконних прорізів, сходові поручні, налічники вікон першого поверху, вази (запозичені з епохи бароко, колись вінчали аттик будинку, а нині — втрачені), різьблені віконні рами і обробка дворових фасадів. Однак, перераховані вище деталі просто тонуть у пишному модерновому декорі фасадів будинку.

Крім ваз, будинок з плином часу втратив і кілька по-справжньому значущих елементів. Кутова частина будівлі колись вінчалася масивним аттиком — постаментом, який служив підставою для скульптури лежачого лева. Фланкуючі кутову частину пілони були вишукано і рясно декоровані, закінчуючись великими скульптурами орлів. Маскарони останнього поверху з боку Маразліївської втрачені всі до єдиного, але збережені з боку провулка Нахімова. Велика частина балконів позбулася кам’яних стійок огорож, однак, здебільшого, ковані елементи зберегла. На розі, на першому поверсі, знаходилося торгове приміщення і будинок мав відповідне рішення фасаду в тому місці, але зараз воно закрите прибудовою або знищено.

Огородження балконів

Будинок Луцького в плані має прямокутну, витягнуту вздовж провулка Нахімова форму, з великим внутрішнім двором і зрізаним кутом на перетині вулиць. На відміну від будинку на Ковальській, 54, крила тут сходяться під класичним прямим кутом. У загальних рисах обидва фасади по червоним лініям вулиць декоровані ідентично, проте відмінності є. Вхід в квартири, розташовані в крилі по Маразліївській, обладнаний безпосередньо з вулиці і належним чином оформлений. Кути порталу мають невеликий нахил у напрямку до центральної вісі, а над чудовими оригінальними дверима розташований пишний картуш з вензелем. Картуш майстерно промальований пластичними лініями модерну і доповнений зверху симетричними крилами. Вертикальна вісь порталу акцентована відкритим еркером — балконом, фланкованим звичайними балконами на третьому і четвертому поверхах.

Вхід в під’їзд по Маразліївській

Двері під’їзду

Еркер над порталом

Стіни першого поверху оброблені стрічковим рустом, що складається з двох широких профілів.

Оздоблення першого поверху

На другому поверсі руст стає більш класичним і строгим, прорізи вікон мають округлені верхні кути і замкові камені з ліпними орнаментами рослинних мотивів.

Оздоблення другого поверху

Вікна третього поверху увінчані великими сандриками, частина яких доповнена маскаронами. Вертикальний віконний ритм підкреслюється в простінках пілястрами плавних криволінійних обрисів з використанням орнаменту Обріста. Вікна останнього, четвертого поверху, орнаментовані найбільш пишно. Над кожним з них розміщувалися маскарони, сповнені почасти в «єгипетській» стилістиці і зображали обличчя різних типажів і віків. Як вже казалося вище, з боку Маразліївської не збереглося жодного з них.

Оздоблення верхніх поверхів

Декоративні елементи третього поверху

Декоративні елементи четвертого поверху

Маскарони четвертого поверху

Фасад по провулку Нахімова більш протяжний, ніж фасад по Маразліївській (14 віконних вісей проти 9 відповідно). Симетрично по центру (якщо не брати до уваги крайню віконну вісь, що примикає до кутової частини будівлі) розташована арка проїзду у двір, а вісь на яку вона доводиться, виділена ризалітом, який плавно звужується догори. Аналогічний ризаліт розташований і з боку Маразліївської (грає виключно композиційну роль). Обидва ризаліти декоровані рослинними вінчаючими елементами в нішах, над вікнами четвертого поверху.

Ризаліти

Вінчаючі елементи

Варто згадати ще одну цікаву деталь оформлення фасаду на четвертому поверсі — орнаментальний пояс, протягнутий по простінкам через весь фасад, крім кутової його частини.

Кутова частина фасаду є найбільш значущим, домінантним елементом будинку, що підкреслюється пілонами з боків і величезним маскароном в її центральній частині, над вікнами четвертого поверху. Маскарон цікавий не стільки своїми габаритами (ймовірно він — найбільший в місті), скільки декоруванням. Скручена в химерний візерунок мотузка на його шиї вже не одне десятиліття змушує одеських краєзнавців та мистецтвознавців ламати голову над сенсом її тут присутності. Цікавий той факт, що будинок Луцького — не єдиний на Маразліївській, на чиєму фасаді розташовується маскарон з мотузкою на шиї. Аналогічне скульптурне зображення видно на фасадах дохідних будинків Н. Крижанівського-Аудерського на Маразліївській, 54 (1900 р., арх. Л. Л. Влодек) і Н. Беліковіч на Маразліївській, 5 (1902 р., арх. Д. Є. Мазира). Причому на фасаді останнього — їх два. Не менш цікавий ще один факт: на інших вулицях Одеси подібні маскарони не зустрічаються.

Кутова частина будинку

Арка проїзду у двір всередині оформлена дуже просто і має пласкі склепіння.

Арка проїзду у двір

Збереглися ковані ворота еклектичного малюнка, прикрашені зображеннями листя і змій.

Ворота

В арці один навпроти одного розташовані входи в під’їзд крила з боку провулка Нахімова і житлове приміщення першого поверху. Одна з його кімнат колись освітлювалася невеликим круглим вікном, що виходить в арку, нині забитим і не експлуатованим.

Двері житлового приміщення в арці

Дворові фасади виконані із застосуванням декоративних форм цегляного стилю, а огородження балконів мають еклектичний малюнок, що копіює малюнок огорож балконів у дворі сусіднього будинку Озмідова (№ 4). На цьому схожість не закінчуються.

Дворові фасади

Оздоблення простінків у вікон

Огородження балконів

Кути крила по Маразліївській, при сполученні з перпендикулярними йому крилами, відзначені ефектними ризалитами, що мають у плані чверть кола. Аналогічний ризаліт застосований і архітектором Ю. Дмитренко у вищезгаданому сусідньому будинку.

Оригінальні віконні плетіння

Незважаючи на значні габарити, будинок Луцького має тільки два під’їзди і один чорний хід, в який можна потрапити з двору. Оздоблення фасадів знаходить логічне продовження в інтер’єрі під’їзду по Маразліївській. У стилі модерн виконані навіть обрамлення бетоно-мозаїчних майданчиків (!). Найцікавіше з них розташовується біля підніжжя сходів, в шлюзі, і ніде більше за малюнком не повторюється.

Під’їзд по Маразліївській, бетоно- мозаїки

Зліва збереглися нині не функціонуючі двері технічних приміщень, покриті тонкою і вишуканою різьбою. Над ними розташований невеликий сандрик з замковим каменем і завитками по краям, підтримуваний кронштейнами. Навпроти нього, з метою дотримання симетрії шлюзу, знаходиться такий само сандрик, проте ніяких прорізів під ним немає. Стіни шлюзу оброблені ліпними рамками в кращих традиціях декоративного модерну і доповнені маскаронами. Проріз між шлюзом і сходовою кліткою оформлений химерним плетивом вузьких декоративних смуг.

Під’їзд по Маразліївській, шлюз

Під’їзд по Маразліївській, двері технічних приміщень

Під’їзд по Маразліївській, декоративне оформлення шлюзу

Тут модерн в камені закінчується і починається модерн в дереві. Сходова клітка має мармурові сходи і бетоно-мозаїчні майданчики. Перила — еклектичні, поширеного зразка. Стіни покривають класичні рамки, що зустрічаються в деякій кількості будівель періоду пізньої еклектики. Модерновими тут залишаються лише чудові різьблені двері та віконні рами, а також обрамлення бетоно-мозаїчних майданчиків.

Під’їзд по Маразліївській, сходова клітка

Під’їзд по Маразліївській, двері

Під’їзд по Маразліївській, вікна

Під’їзд по Маразліївській, огорожі

Під’їзд по Маразліївській, фриз сходової клітки

Деякі з квартир ще несуть в своєму оформленні відгуки колишньої пишноти. На четвертому поверсі, наприклад, збережені ніша із статуєю античного стилю і, підтримуючі балки перекриттів, спарені кронштейни з вписаними в них невеликими маскаронами .

Під’їзд по Маразліївській, приміщення однієї з квартир

Аналогічні кронштейни-маскарони розташовані в під’їзді крила по провулку Нахімова і тримають балку отвору між тамбуром і сходовою кліткою. Стеля тамбура прикрашена ліпною падогою і розеткою, огорожі сходової клітки аналогічні огорожам під’їзду по Маразліївській.

Під’їзд крила по провулку Нахімова, тамбур

Під’їзд крила по провулку Нахімова, огорожі

Двері прості, еклектичного зразка.

Під’їзд крила по провулку Нахімова, двері

Єдиним модерновим елементом сходової клітки залишаються віконні рами, причому виконання їх відрізняється від віконних рам першого під’їзду.

Під’їзд крила по провулку Нахімова, двері

Сама ж сходова клітка тут набагато тісніше і освітлюється гірше (що говорить про розташування в крилі по провулку Нахімова більш простих квартир, ніж ті, куди можна було потрапити з Маразліївської). У цьому ж під’їзді, на майданчиках квартир, збереглися великі ніші, які по всій ймовірності призначалися для підлогових ваз або статуй.

Вхід на сходи чорного ходу розташований в кутку двору, на стику внутрішньодворових крил. Сходи виконані з бетоно-мозаїки і мають дуже бюджетні огорожі без яких-небудь декоративних витребеньок.

Прибутковий будинок Луцького можна назвати одним з ключових у творчості архітектора М. І. Лінецького. Багато елементів його оздоблення були згодом застосовані їм і в інших будівлях. Наприклад, кронштейни з маскаронами, аналогічні описаним, прикрашають сходовий шлюз будинку на Ніжинській, 66, а єгипетські стилізації знайшли своє продовження в будинку на Маразліївській 14-а. Незважаючи, однак, на подібне самоцитування в проектах, Лінецький вмів домагатися неповторності кожного з побудованих їм будинків.

І незважаючи на велику кількість аналогій і паралелей з іншими будівлями (не тільки авторства Лінецького), прибутковий будинок Луцького, що втратив частину декоративного оздоблення фасадів і неабияк занепалий, залишається, тим не менше, одним з найбільш значущих зразків раннього орнаментального модерну в Одесі.

Найбільш значуща глава в історії будинку нині відображена на меморіальній дошці на кутовий частини фасаду будівлі:

«У цьом будинку, в 1910-1911 р . р ., живий Росiйська письменник Олександр Iванович Купрiн.»

Тут же встановлений портретний барельєф письменника. Його дочка, К. О. Купріна в нарисі «Куприн — мой отец», пише:

«Мой отец объездил почти всю Среднюю Россию, любил многие её города, уезды, пейзажи, но особое место в его сердце занимала Одесса... В конце августа 1909 года мы переезжаем в Одессу, где вскоре снимаем квартиру с видом на море».

У ці роки О. І. Купрін написав кілька чудових повістей і оповідань, які тим чи іншим чином відображали життя в Одесі. Це «Гамбрінус», «Гранатовий браслет», «Лістригони», «Леночка» і деякі інші. Про саме місто Купрін згодом писав:

«...везде искал жизнь, чем она пахнет. Среди грузчиков в одесском порту, воров, фокусников и уличных музыкантов встречались люди с самыми неожиданными биографиями — фантазёры и мечтатели с широкой и нежной душой».

Можна сказати , що Купрін самозабутньо жив одеським життям. З рибалками виходив у море ловити скумбрію і камбалу, одягнувшись в водолазний костюм опускався під воду в районі Хлібної гавані, піддавшись магії цирку, брав участь у французькій боротьбі. З території нинішнього іподрому здійснив політ на повітряній кулі, а пізніше з пілотом Іваном Заїкіним — на літаку. Політ цей закінчився аварією, але Купрін і Заїкін відбулися, на щастя, тільки забоями. В Одесі письменник близько зійшовся з І. Піддубним, С. Уточкіним, художником Нілусом... В Одесі він розпочав другу частину повісті «Яма»...

Будинок Луцького пов’язаний і з іншим видатним ім’ям. У 1925-36 рр.. в цьому будинку жив учений в області гідравліки проф. В. Н. Пінегі. Його ім’ям згодом названий корабель.

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Архітектура Одеси. Стиль і час». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• Стаття про будинок в блозі Antique
• Стаття про Маразліївській на сайті про Одесу
• Довідники по домовласникам «Вся Одеса» за 1903-й рік.
• Довідник «Вся торгово-промислова Одеса» за 1914-й рік.
• «Вздовж по Маразліївській...». Публікація Тетяни Заярної
• Старі фотографії з сайту Одеська фотогалерея. Архів користувача brassl

Автори

• Олександр Левицький, ​​арт-директор, редактор, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажі, ​​фотограф і укладач
• Олег Крепосняк, ​​упорядник і редактор
• Марина Томенко, ​​редактор