Велика Арнаутська, 10

Прибутковий будинок П. М. Мавроматіса, як і личить будівлям, збудованим в так званому «цегляному стилі», справляє враження добротності і довговічності. Разом з тим, будинок прекрасно ілюструє період раціоналізації в архітектурі початку XX століття.

Тип будівлі: прибутковий будинок
Стиль: «цегляний стиль», німецький ренесанс
Архітектор: А. Б. Мінкус
Дата будівництва: 1906-1908
Статус: пам’ятка історії та архітектури місцевого значення
Попередня забудова ділянки: маєток А. Беюль

Головний фасад

З парного боку вулиці Великої Арнаутської, чотири суміжних ділянки, з № 10 (мова про яку піде нижче) по № 16, забудовувалися за проектами видатного архітектора А. Б. Мінкуса, який домігся чималих успіхів як в еклектиці кінця XIX століття, так і в модерні різних напрямів початку XX-го.

Виходячи з даних, представлених в довідниках домовласників Одеси 1900-х років, ділянка під номером 10 належала (на момент зведення будинку) якомусь П. М. Мавроматісу, котрий володів магазином на Грецькій вулиці з гучною назвою «Бакалейная и колониальная торговля Мавроматис». Раніше на його місці розташовувався маєток купця А. Беюль (1849, арх. А. Жалобінський), який у довіднику В. Пілявського вказаний за цією адресою, незважаючи на те, що був знесений більше сторіччя тому, а про будинок Мавроматіса — ні слова.

Великий чотириповерховий будинок, що має за чоловим фасадом 9 віконних вісей і минає далеко вглиб ділянки, він будувався протягом двох років, з 1906 по 1908 рік. На момент закінчення будівництва місто прикрасилось одним з кращих прикладів цегляної житлової архітектури.

Чоловий фасад будинку виконаний в «цегельному стилі» з використанням елементів німецького ренесансу і має чималу схожість з будинком Я. М. Тепера на вул. Осипова, 6 (1901 р., арх. А. Б. Мінкус, Ф. А. Троупянський), однак, на відміну від останнього, цегла тут не оштукатурена, а силует позбавлений помітних акцентів.
До того ж, на будинку Мавроматіса відсутні які б то не було ліпні прикраси і всі декоративно-пластичні деталі викладені безпосередньо з цегли.

Головні акценти фасаду — здвоєне ренесансне вікно на останньому поверсі і портал входу в під’їзд, що розташовані по центральній віконної вісі. Якщо порівняти будинок, наприклад, з цегляними спорудами архітектора П. У. Клейна, то в приміщенні спроектованому А. Б. Мінкусом не відчуваються вага і масивність, завдяки високим і вузьким вікнам невеликої рельєфності цегляного декору.

Чоловий фасад симетричний, три центральних віконних вісі виділені неглибоким ризалітом і відокремлені один від одного пілястрами. Центральна вісь — здвоєна. Пілястри ризаліта, на міжповерховому рівні (3-4 поверх) прикрашені типовими для стилю, кованими аграфами.

Головний фасад, елементи декору

Аграфи видно також між вікнами крил і на пілонах, які фланкують фасад і розташовані на тій самій висоті. Варто згадати, що аграфи тут використовують два типи візерунків. На пілонах вони X-подібні, з двох півкіл укладених в коло, решта — позбавлені кола. Пілони на рівні третього і четвертого поверхів доповнені нішами, а центральний ризаліт увінчаний аттиком.

Відрізок аттика, відповідний центральній віконній осі, більший по висоті, ніж його бічні частини, і грає важливу роль в силуеті будинку.

Планування будинку в цілому симетричне. Головний чотириповерховий флігель доповнено П-подібним дворовим флігелем тієї ж поверховості. Флігелі утворюють майже квадратний за формою, замкнутий двір.

До чотириповерхового двірського флигелю, далі по вісі ділянки, зведено ще один триповерховий і також П-подібний, завдяки чому утворений ще один двір менших розмірів. Проїзд у перший з дворів з вулиці здійснюється через арку, розташовану зліва від порталу головного під’їзда.

Арка має пласкі склепіння, підтримувані суворими пілястрами. Ворота будинку демонтовані, однак оригінальна фрамуга збереглася і перегукується з малюнком огорож балконів чолового фасаду.

Арка проїзду і портал головного під’їзду

Сполучення між дворами також здійснюється через арку, влаштовану симетрично по центру чотириповерхового дворового флігеля. Обидва дворових флігеля будинку побудовані з традиційного каменю-черепашнику, їх фасади дуже стримані за оформленням. Вікна виділені простими і масивними налічниками, а огородження балконів виконані з використанням малюнка, який зустрічається нечасто, хоча його різні варіанти поширені серед одеських будинків періоду еклектики.

Дворові фасади, великий двір

Входи в під’їзди чотириповерхового флігеля розташовані в двох кутових поглибленнях між його крилами, там же влаштовані і вікна, що їх освітлюють.

Над аркою проїзду в другий двір знаходиться чорний хід (нині не експлуатується), що виходить вікнами в бік триповерхового флігеля. Сходова клітка чорного ходу починається на другому поверсі, а з двору (в обхід арки) туди веде проста вузька металева драбина.

Фасад чотириповерхового флігеля з боку малого двору

Вхід до квартири триповерхового флігеля розташований в центрі заднього крила, а в кутах між ним і бічними крилами влаштовані відкриті пожежні сходи, які подекуди зберегли оригінальні перила.

Триповерховий флігель

Триповерховий флігель, двері під’їзду

На фасаді триповерхового флігеля видно також балкони оригінальної трапецієподібної в плані форми. Огородження балконів обох дворових флігелів ідентичні по малюнку.

Чоловий флігель має тільки один під’їзд і сім прибуткових квартир великої площі, найбільш комфортних і дорогих в будинку. Оздоблення під’їзду здебільшого збереглося.

Портал входу в головний під’їзд

На підлозі тамбура, утвореного двома автентичними дверима, привертає увагу бетоно-мозаїчний майданчик з вітальним написом «Salve» (лат. вітаю, привіт, доброго здоров’я).

Головний під’їзд, бетоно-мозаїки

Решта підлоги і майданчики під’їзду також виконані з бетоно-мозаїки з використанням декоративних візерунків (деякі з них досить рідкісні), а щаблі — з мармуру. Огорожі цитують малюнок, поширений в Європі кінця XIX століття,який в Одесі зустрічається нечасто.

Головний під’їзд, огорожі

Вікна під’їзду і двері квартир в основному збережені і досить скромні за оформленням.

Головний під’їзд, двері

Сходова клітка перекрита плафоном з пишною фільонкою.

Плафон

Склепіння вестибюля укріплені балками на масивних пілястрах, однак позбавлені декору.

Під’їзди в кутах чотириповерхового дворового флігеля мають менші розміри, і довгасту в плані форму. Освітлення здійснюється вікнами, влаштованими в кутах між крилами, і скляним ліхтарем над сходовою кліткою. Майданчики виконані з бетоно-мозаїки, щаблі — з мармуру, а нижній майданчик біля входу орнаментований. Малюнок огорож під’їзду дуже рідкісний, існує ймовірність, що подібні більше ніде не зустрічаються. На кожному з майданчиків влаштовані входи в квартири, що цілком можливо пов’язано з різним рівнем поверхів заднього і бічного крил флігеля.

Під’їзд дворового чотириповерхового флігеля

В під’їзді триповерхового флігеля встановлені бюджетні сходи з металу і з чавунними балясинами огорожі. Сходи зберегли напис виробника — «машиностроительный и чугунно-литейный завод В. Рестеля». Малюнок самих балясин не унікальний, однак його важко назвати поширеним.

Під’їзд дворового триповерхового флігеля, огогрожі

Під’їзд дворового триповерхового флігеля, сходи

Під’їзд дворового триповерхового флігеля, двері

Під’їзд освітлюється великим прямокутним вікном, розташованим над вузькими і високими вхідними дверима.

В цілому, будівля справляє враження добротного і досить недешевого за виконанням прибуткового будинку, з добре продуманим плануванням і високим ступенем раціональності підходу при проектуванні.

Крім архітектурної цінності, будинок несе також і історичну цінність. На фасаді встановлена меморіальна дошка такого змісту:

«В этом доме с июня 1996 г. по октябрь 2004 г. жил Александр Иванович Майоров, Герой Советского Союза, летчик-истребитель, совершивший в годы Великой Отечественной Войны 315 боевых вылетов».

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• Архітектура Одеси. Стиль і час». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• Стаття про будинок в блозі Antique

Автори

• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
• Олександр Левицький, арт-директор, редактор і колорист
• Олег Крепосняк, укладач і редактор
• Марина Томенко, редактор