Маразліївська, 18

Двоповерховий садибний будинок з виразною композицією фасаду на Маразліївській, 18, входить до переліку найбільш мальовничих маєтків Одеси, — один з двох будинків Юхима Яковича Менделевича на цій вулиці (другий займає ділянку №28). Хоча до найбільш видатних творінь архітектора Л. Л. Влодека будівля не входить, проте розкриває його неабиякий талант як художника.

Тип будівлі: маєток
Стиль: еклектика, неокласицизм, ренесанс
Архітектори: Л. Л. Влодек
Дата будівництва: ~1880
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення (?)

Фасад

Сім’я Менделевичей була однією з найбагатших у місті. Велика торгівельно-промислова фірма «М. І. Менделевич», займалася хліботоргівлею, володіла багатьма будинками, в тому числі і «Пасажем», який також будувався за проектом Л. Л. Влодека.

Відомо, що на початку XX століття, будинок переходить у власність міста, а згодом, у 1907 році) стає резиденцією одеського градоначальника В. Д. Новицького, де він прожив з серпня по листопад. Цьому передують бурхливі події 1905 року та їх наслідки.

1905 рік був вписаний в історію Одеси повстанням на броненосці «Потьомкін Таврійський» і обстрілом з його знарядь міста, єврейським погромом і пожежею в порту, що знищила залізничну естакаду, а також установкою барикад на вулицях. Місто продовжувало вирувати протягом двох років. Градоначальник Нейдгардт, який допустив погроми, пішов з посади за власним бажанням. Нового градоначальника Міська Дума обирала довго.

Її аморфність і недієздатність були помічені в Петербурзі, який уважно стежив за збуреною Одесою. Криза в місті все продовжувалася. Нарешті після Нейдгардта, 22 жовтня 1905 року, на посаду «батька міста» був призначений Аполлон Гаврилович Григор’єв. Після призначення Григор’єва на посаду градоначальника у одеситів з’явилася надія, що він, як свій чоловік, допоможе налагодити нормальне життя в місті. Але на цій посаді Григор’єв прослужив не довго — до 22 серпня 1907 року. У 1907 році царський уряд шукав нову людину, здатну вирівняти ситуацію і заспокоїти місто. Пошуки успішно завершуються влітку того ж року.

У серпні на посаду градоначальника Одеси призначається сімдесятирічний генерал-лейтенант Василь Дементійович Новицький, який до цього служив у Києві та відстояв від погрому єврейський квартал в Липках. Сам Новицький писав:

«Моё горячее желание принести измученному городу мир и спокойствие. Трудно это будет, но я найду поддержку своим стремлениям и в Центральном правительстве и, надеюсь, в местном».

Але сподіванням генерала не судилося збутися. 14 листопада 1907 року одеські газети вийшли з повідомленнями:

«Утром скоропостижно скончался временный генерал-губернатор и градоначальник Одессы генерал-лейтенант Василий Дементьевич Новицкий, проживавший по улице Маразлиевской №18. По заключению доктора Мартына Зиле, смерть наступила в результате паралича сердца на почве переутомления».

Після смерті Новицького, його посаду зайняв генерал І. Н. Толмачов, який залишив про себе неоднозначну думку мешканців міста, а маєток, аж до революції, залишався резиденцією градоначальників Одеси. Радянська історія будівлі вельми туманна.

Після революції в колишньому особняку Менделевича розташовувалися різні організації комунально-побутового характеру, пізніше в будівлі розмістився дитячий садок. Внаслідок великої кількості перебудов і реконструкцій, від внутрішнього оздоблення маєтка майже нічого не залишилося. Фасад в цілому збережено без змін, однак стан його залишає бажати кращого. Останні кілька років будівля зовсім занедбана і не експлуатується, що, зрозуміло, лише прискорює процес старіння, доводячи його рівень до катастрофічного.

Маєток Менделевича збудований у віддаленні від червоної лінії і відділений від вулиці кованою огорожею середньої висоти.

Огорожа

Праворуч огорожа завершується в’їзними воротами, фланкованими високими мурованими пілонами, крайній з яких примикає до сусіднього маєтку Юлії Мортон на ділянці №16 (обидві будівлі зведені практично одночасно).

Ворота

Сам маєток у плані має Г-подібну форму, де під прямим кутом сходяться два крила, причому лівобічний (перпендикулярний вулиці і повернутий до неї торцем) розташовується на невеликій відстані від лінії огорожі. Основне, паралельне червоній лінії крило, знаходиться в глибині ділянки. При проектуванні Влодек фактично «розгорнув» класичний одеський будинок задом наперед, зробивши дворовий флігель досяжним з вулиці. Це оригінальне рішення дозволило облаштувати великий парадний двір перед головним входом, висадити сосни і розмістити невеликий круглий фонтан.

Фонтан перед входом

Бічне крило має протяжність у п’ять віконних вісей по першому поверху і чотири — по другому. Надбудова післявоєнних часів, що доводить їх кількість до п’яти, через свою неавтентичність, в розрахунок не береться. Крайня, що примикає до торця, вісь відзначена входом в службові приміщення першого поверху. На торці розташовані металеві сходи, що ведуть на другий поверх (вхід куди здійснюється через двері, обладнані в вищеописаній надбудові). Передостання вісь крила фланкована лопатками і має на першому поверсі широке трьохстулкове вікно, а на другому — вікно, увінчане трикутним сандриком. Під ним — балюстрада.

Крайня вісь бічного крила

По центральній з трьох залишившихся вісей знаходиться ще один вхід в будівлю, ймовірно, також службового призначення.

Додатковий вхід

Головне крило має п’ять віконних вісей, крайню з яких виділено масивним ризалітом, що відзначає парадний вхід.

Ризаліт головного входу

Ризаліт грає роль композиційної домінанти в архітектурі будинку, увінчаний трикутним фронтоном і масивним аттиком. В полі фронтону розташований вишуканий картуш.

Фронтон головного ризаліта

Над головним входом влаштовано балкон,який колись підтримувався пишними ліпними кронштейнами, що дійшли до нинішніх часів фрагментарно.

Кронштейни балкону

Самі вхідні двері і декоративна фільонка над ними, на щастя, збережені.

Вхідні двері

Оригінальну огорожу балкона (єдиного на головному фасаді), ймовірно через старість, демонтовано та замінено простою радянською, без надмірностей.

Проріз дверей, що ведуть на балкон, увінчаний прекрасною фільонкою напівкруглої (півциркульної) форми, з вписаним в її площину маскароном фавна.
Фільонка фланкована різностатевими скульптурами янголів (ймовірно).

Декоративні елементи над балконними дверима

Тут же, під фронтоном з боків, завершують композицію левові маскарони. Ризаліт головного входу оформлений найбільш багато, на ньому сконцентрована майже вся скульптура.

Левові маскарони ризаліта

Решта фасада обох крил декорована досить скромно. Перший поверх оброблений рустом без вертикальних членувань, прямокутні вікна мають масивні і прості налічники з замковими каменями. Простінки другого поверху пласкі, плетіння вікон закінчуються навершями на кронштейнах. Під ними розташовані прості рельєфні фільонки. Їх ще більш спрощений варіант знаходиться під вікнами першого поверху.

Вікна

Обсяги поверхів розділені оперізуючим будівлю міжповерховим карнизом, а сам будинок вінчає більш масивний і виражений карниз. Ймовірно, площина фасаду колись закінчувалася балюстрадою (її фрагмент зберігся з боку торця головного крила), з часом повністю втраченою.

Торцевий фасад

Праворуч від ризаліта, між торцем головного крила і кам’яним парканом подвір’я маєтка Мортон, розташований проїзд у внутрішній двір ділянки, де влаштована веранда чорного ходу. Тильний фасад повністю позбавлений декору і художнього інтересу не представляє.

Як вже казалося вище, за роки свого існування маєток втратив майже все внутрішнє оздоблення. Планування в головному крилі — змішане, у господарському — анфіладне. Стеля тамбура спирається на пишну ліпну падогу поширеного різновиду.

Стеля тамбура

Тамбур розділений на дві нерівні частини стельовою балкою, яка підтримується кронштейнами-драконами, що іноді зустрічаються в різних варіантах серед декоративного оздоблення будинків останніх двох десятиліть XIX століття.

З усіх інтер’єрів будинку краще всього збереглися парадні сходи, — дерев’яні, двомаршеві з набірними балясинами неповторного зразка.

Парадні сходи

Стіни сходової клітки оздоблені тонкими декоративними рамками великої площі. Не виключено, що простір, виділений для кожної з них на площині стіни, займали фрески або дзеркала.

Оздоблення стін сходової клітки

Подекуди збереглися міжкімнатні двері з тонким різьбленням, інша обробка знищена практично повністю.

На стику крил, всередині обсягу будівлі, обладнана технічна сходова клітка, що освітлюється заскленим світловим ліхтарем. Вона поєднує обидва поверхи і підвал. Металеві сходи зберегли бюджетні огорожі еклектичного малюнка, подібні тим, що можна нерідко зустріти у внутрішньодворових флігелях по всьому місту.

Технічні сходи

У цілому будинок має чимало оригінальних рішень у компонуванні обсягів і плануванні. Завдяки вдало знайденими пропорціям і гармонійному поєднанню елементів декору, скромна на перший погляд будівля здатна зайняти гідне місце в ансамблі значно більш помітних будинків Маразліївської.

Використана література та архіви

• Стаття про Маразліївську на сайті «Про Одесу»
• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• «Вздовж по Маразліївській...». Публікація Тетяни Заярної

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і упорядник
• Марина Томенко, редактор