Навпроти одного з інструментальних цехів заводу підноситься давно не експлуатоване і нині значно руіноване паровозне депо, ймовірно, збудоване ще за життя Г. Г. Унгерн-Штернберга.

Тип споруди:

• виробниче приміщення
• адміністративна будівля

Стиль:

• цегляний стиль
• раціональний модерн
• післявоєнний історизм
• безстилевий

Архітектор:

• невідомий

Склад комплексу і дати будівництва:

• Паровозне депо(~1860—70,~1960) (за межами території заводу)
• Конторська будівля при паровозному депо (ймовірно ~1950) (за межами території заводу)
• Павільйон в провулку Вокзальному (~1910) (за межами території заводу)

Статус:

• об’єкт фонової забудови

Стан:

• частково експлуатується
• не експлуатується
• руіноване

Розташування:

 
Старе депо

Загальний вигляд

Депо розраховано на чотири колії та збудовано з традиційного для Одеси черепашнику з використанням декоративних прийомів цегляного стилю. Основними джерелами освітлення служили високі лучкові вікна. Збережений фрагмент фасаду шириною в чотири вікна служить наочною демонстрацією того, як спочатку виглядало спорудження, що значно перебудовувалось і добудовувалось згодом.

У радянський час (ймовірно, у 1960-х рр.) з боку станції Одеса-Товарна до старого корпусу був прибудований ще одне спорудження, схожих габаритів, що подовжило зал цеху всередині практично вдвічі. Нова частина будинку була перекрита глухим лучковим склепінням з вираженими ребрами, вікна вирішені у вигляді двох ярусів горизонтального стрічкового скління.

В’їзні ворота

Залишки вентиляційних систем на даху нової частини депо

У центральній частині даху старого будинку влаштований світловий жолоб на балках складної конструкції, що спираються на круглі у зрізі металеві стовпи.

Світловий жолоб на даху старої частини депо

Всередині депо прокладено колії без шпал з ремонтними ямами на всю довжину цеху.

Загальний внутрішній вигляд (весна 2015 р.)

Загальний внутрішній вигляд нової частини депо

Взимку 2015 р. фрагмент зовнішньої стіни старої частини депо, зверненої до території заводу, обрушився, утворивши величезний наскрізний пролом у всю висоту будівлі. Темпи руйнування давно не експлуатованої будови стали катастрофічними.

Вигляд пролому, що утворився обваленням зовнішньої стіни старої частини депо (весна 2015 р.)

У 1950—60 рр. до старої частини депо було прибудовано двоповерхове конторське крило, яке нині, як і саме депо, не експлуатується і перебуває у вкрай занедбаному стані. Однак у деяких приміщеннях досі зберігаються цікаві зразки радянського стельового ліплення у вигляді великих круглих розеток, карнизів і обрамлень дверних прорізів.

Неподалік, у межах історичної території депо, збереглася виходяча фасадом у Вокзальний провулок двоповерхова (другий поверх добудований у відносно пізні часи) будова, вибудувана в сухому і суворому ключі раціонального модерну. Його початкова функція в точності невідома, однак структура прорізів оригінальної частини (першого поверху) будинку вказує на те, що це міг бути проїзний павільйон з воротами в центральній частині.

Будова в Вокзальному провулку, вигляд з боку станції Одеса-Мала

Інші сусідні з депо споруди, що належать тому ж вагоноремонтному підприємству, відносяться до післявоєнного періоду і являють собою нічим не примітну фонову забудову.

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• Історико-біографічні відомості про рід Унгерн-Штернбергів у відповідній статті на Вікіпедії

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач