Катерининська, 9

Будинок братів Лантьє представляє собою один з кращих прикладів югендстиля в Одесі і несе в собі ряд прогресивних для свого часу будівельних прийомів, будучи однією з найоригінальніших дореволюційних будівель в місті.

Тип будівлі: багатофункціональний будинок, торгівельна споруда, прибутковий будинок

Стиль: югендстиль, еклектика, неоготика

Архітектори:

• Г. І. Торічеллі
• К. І. Даллаква (будівництво)
• Г. К. Шеврембрандт (реконструкція і перебудова)

Дата будівництва:

• 1840-1843 (будівництво)
• 1903 (реконструкція і перебудова)

Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення

Попередня забудова ділянки: секція торгових рядів Пале-Рояль

Чоловий фасад

В кінці 1830-х років була розпочата масштабна реконструкція театральної площі з метою поліпшення архітектурного оточення міського театру та зменшення розмірів самої площі, оскільки її величезна, майже не забудована ділянка своїми розмірами придушувала скромну театральну будівлю. У зв’язку з цим з трьох боків внутрішнього периметра площі була виділена широка смуга землі, яка була розбита на ділянки і роздана купцям. В 1840 році за проектом архітекторів Г. І. Торічеллі та К. І. Даллаква було розпочато будівництво крамниць, яке тривало близько трьох років.

Будівлі сформували досить цікавий ансамбль. Фасади крамниць, звернені до вулиць Катерининської та Ланжеронівської, вирішувалися у вигляді безперервної ордерної аркади. Це П-подібне каре крамниць отримало назву Пале-Рояль, хоча з помпезним палацом французького кардинала Рішельє воно не мало ніякої схожості. Втім, як часто бувало в Одесі, навіть віддалених асоціацій було достатньо.

До кінця XIX століття ансамбль був частково зруйнований або перебудований, на місці крамниць одна за іншою почали виростати громіздкі різномасштабні будівлі. Зберігся лише затишний сад з фонтаном, що з’явилися тут ще в 1848 році.

В часи реконструкції секцій Пале-Рояля, кращі його ділянки виходили в бік вулиці Катерининської і були розділені між п’ятьма власниками — А. Старковим, Снитковським (секція з боку Катерининської перебудована з втратою автентичності), М. Кестнером, Ф. Родоканакі і братами Лантьє. Що стосується останніх, то представники родини Лантьє увійшли в історію Одеси як одні з найбільших торговців одягом власного пошиття. Згідно адресних книг кінця XIX століття в Пале-Роялі в той період проживало кілька представників цього прізвища.

Зображення фасаду магазину одягу Лантьє збереглося на одній з реклам фірми межі XIX-XX століть, а сам магазин у той час був одним з найбільш презентабельних в центрі міста.

Магазин братів Лантьє

Власники магазину, брати Юлій Людвигович і Луї Людвигович Лантьє були тісно пов’язані з Французьким благодійним Товариством. Для Суспільства представники родини Лантьє грали далеко не останню роль. Юлій Людвигович був скарбником Товариства, Луї Людвигович — секретарем.

Майстерня братів Лантьє займала одне з приміщень секції, де розташовувався їх магазин. Третій брат, Август Людвигович, згадується в довідниках за 1907 і 1910 роки як чоловічий кравець і має власну майстерню за тією ж адресою. Згідно довідковій періодиці за 1913 рік, він проживав неподалік, у будинку на Катерининській, 8 і був піклувальником римсько-католицької приходської церкви.

У тому ж будинку в цей період значився і син (згідно ініціалам) Августа Людвиговича, Жан Августович Лантьє. З 1907 року в будинку № 8 він тримав ательє дамських капелюхів, яке з 1913 року стало іменуватись «модною майстернею». Повертаючись до Луї Людвіговича, варто згадати, що в 1911 році він переїхав в будинок в провулку Чайковського, 16, де (ймовірно з 1903 року) розташовувався магазин жіночих нарядів, що належав його дружині.

У 1903 році в Одесі проживав так само якийсь П. Лантьє, в той час — секретар Французького благодійного Товариства. Чи відносився він до описуваної династії і чи займався пошиттям одягу — невідомо.

На початку XX століття фірма братів Лантьє перебувала на піку свого розквіту. Секція Пале-Рояля, де розміщувалися її майстерні, і магазин до того часу перестали відповідати функціональним потребам зростаючого виробництва, було потрібно також і значне збільшення торгових площ самого магазину. Замовлення на реконструкцію секції братів Лантьє отримав видатний німецький архітектор Герман Карлович Шеврембрандт, який будував в Одесі відносно небагато, однак залишив у міській забудові ряд справжніх архітектурних шедеврів.

Автор затвердженого до реалізації конкурсного проекту одеської лютеранської Кірхи св. Павла (1895-1897) згодом створив кілька вишуканих маєтків і житлових будинків, практикував реконструкції більш ранніх за періодом будівель, звів такі видатні архітектурні перлини як картинна галерея М. М. Толстого на Сабанєєві мості і завод з виробництва печей В. Я. Мюльнера на вулиці Мечникова, склав конкурсні проекти будівель Земської управи і театру Сибірякова.

Всі реалізовані споруди Шеврембрандта незмінно несуть в собі витонченість, виразність і елегантність зовнішності, чудове опрацювання дрібних деталей і віртуозну пластику великих форм, що особливо відбилося в його пізніх роботах, в чималому ступені натхнених раннім модерном і німецьким югендстилем. Саме на принципах югендстиля (точніше його ранніх різновидах) і ґрунтувався проект нового будинку братів Лантьє.

У 1900 році Шеврембрандт завершив для П. Родоканакі реконструкцію секції,яка розташовується на сусідній ділянці № 7. Вона є найбільшою з секцій Пале-Рояля, що виходять фасадами на Катерининську. Ймовірно, саме за рекомендацією Родоканакі, архітектор в подальшому отримав одразу два замовлення на реконструкцію сусідніх секцій Лантьє (№ 9) і Снитковського (№ 11). Обидва були реалізовані до 1903 року і, на відміну від секції Родоканакі, будівлі проектувалися і будувалися практично з нуля.

До теперішніх часів будинок Снитковського майже повністю втратив свій первинний вигляд, а після реконструкції споруди під банківські офіси в першій половині 2000-х років, арка проходу з Катерининської в сад Пале-Рояля залишилася єдиним автентичним елементом будівлі. Про внутрішнє оздоблення і говорити не доводиться.

Будинок братів Лантьє — навпаки, зберіг не тільки унікальну обробку фасадів, але і багато елементів внутрішнього оздоблення.

Кошторис виявився досить дорогим, оскільки в будинку був реалізований ряд прогресивних будівельних технологій того часу. На противагу більшості одеських будинків, основним будівельним матеріалом тут виступала цегла (замість традиційного вапняку-черепашнику), а верхні балки віконних прорізів виготовлялися з використанням бетону, що дозволило помітно збільшити розміри самих вікон. Бетон був використаний також як елемент штукатурки, і з нього відливалася частина ліпного декору.

Старі, застарілі стіни секції перед будівництвом були практично повністю розібрані, а фундамент покладений наново і додатково укріплений. Результат такого підходу до будівництва й сьогодні очевидний — добротна, міцна будівля здатна простояти без капітальних ремонтів ще дуже довго.

Будинок братів Лантьє розташовується на ділянці шириною в шість віконних вісей. Третю від лівого краю вісь займають масивний еркер і портал під ним, що поєднує входи в під’їзд і на сходи чорного ходу. Таким чином, фасад будинку композиційно асиметричний, оскільки ширина фасадних площин з боків від еркера різниться за кількістю вісей. Зворотний фасад будинку, що виходить в сад Пале-Рояля, навпаки, підпорядкований суворій симетрії і виглядає значно менш мальовничо через більш скромне оформлення.

Головний фасад відрізняється яскраво вираженою динамікою вертикалей, завдяки тому, що кожна віконна вісь являє собою розкреповане поглиблення, яке разом з іншими утворює ритмічну стилізовану аркаду.

Оздоблення чолового фасаду

В цілому декоративне оформлення фасадної площини дуже стримане, скульптурні шедеври практично відсутні, за винятком геральдичних медальйонів під фризом будівлі, на вісях простінків.

Основні деталі дуже крупномасштабні і виконані дуже пластично, що властиво ранньому модерну, незважаючи на ренесансні в цілому принципи декорування. Консолі, які підтримують балкони третього і четвертого поверхів, плавно перетікають в площини простінків. Огорожі самих балконів еклектичні, виконані з великою майстерністю і органічно поєднуються з декоративними огорожами в нижніх частинах вікон, які встановлювалися для підтримки лотків з квітами.

Балкони чолового фасаду

Найбільші площі займають перші два поверхи будівлі, що проектувалися під торгові приміщення, широкі вікна другого поверху мають сувору лучкову форму і прикрашені простими замковими каменями. Фасад будівлі завершується масивним фризом з глибокими напівкруглими машикулями.

Еркер оформлений пишніше і загальний його стиль досить контрастний зі стилем решти фасаду. Тут практично немає великомасштабних елементів, фронтальна площина прикрашена фільонками, що надає еркеру деяку дрібність.

Еркер

Над верхнім вікном сходової клітки Шеврембрандт розмістив фільонку з датою зведення будинку — «1903», над якою привертає увагу відносно невеликий сандрик у вигляді класичного трикутного фронтону.

Пишності верхній частині еркера додатково надають антропоморфні вставки-маскарони, вертикально витягнутих, гротескних обрисів, що запозичені з німецької готики та архітектури національного романтизму, вельми популярної в Німеччині протягом усього XIX століття. Згодом її окремі риси можна було зустріти і в югендстилі, що на прикладі будинку братів Лантьє виглядає досить показово. Безпосередньо під маскаронами розміщуються невеликі прямокутні ліпні вставки рослинного характеру, властиві для декоративного модерну і орнаментальних різновидів.

Еркер увінчаний невисоким шатром, а його нижня частина плавно оточує глибокий портал, в якому розташовано два входи в будинок.

Портал

З боків від арки порталу збереглися дві мармурові дошки. Дошка, розташована праворуч, вказує на власників будинку («Домъ братьевъ Л. и Ю. Лантье»), лівобічна є рекламною дошкою архітектора і підрядника («Постр. Архитектор Г. К. Шеврембрандтъ. Подрядн. Работы исполн. Артель Десятниковъ»).

Автентичні мармурові дошки

Вхідні двері нині втрачені і замінені монолітними металевими. Пройомні гратки зі старих дверей, тим не менш, збережені і приварені до поверхні нових. Збережені так само і оригінальні напівкруглі фрамуги з гратами.

Елементи оригінальних вхідних дверей

Перш ніж зайти в будинок, варто звернути увагу на гротескний маскарон, який плавно огинає нижню частину еркера і композиційно потрактований як замковий камінь порталу та велику геральдичну фільонку між входами, де міг розміщуватися герб Лантьє.

Елементи оформлення порталу

Планування будинку по-справжньому унікальне і в Одесі аналогів не має. Сходові клітки під’їзду і чорного ходу розміщені на поперечній вісі будівлі (вісь перпендикулярна червоній лінії), причому остання розташована саме в еркері (!) і освітлюється його вікнами. Для дореволюційної Одеси це дуже нетипово і будинки, в яких сходи освітлюються чоловими вікнами в місті практично не зустрічаються (як правило, під’їзди отримували освітлення з боку дворів або за допомогою скління ліхтарів). Подібний планувальний принцип знайшов більш або менш широке застосування вже в епоху конструктивізму і під’їзди переліку будинків того періоду обладнані світловими вікнами з боку чолових фасадів. Таким чином, висновок про те, що Шеврембрандт дійсно випередив свій час, цілком виправданий.

З двох входів, об’єднаних порталом, лівобічний веде на вищезгадані сходи чорного ходу, а правобічний — відповідно в під’їзд. Сходова клітка під’їзду відносно бюджетна по обробці. Тут немає мармуру і художньої ковки. Сходи та майданчики виконані з простої, позбавленої орнаментальних вставок, але хорошої і якісної бетоно-мозаїки. Сходові огорожі не менш лаконічні і складаються з найпростіших стійок-прутів, які нерідко можна зустріти в будинках першої половини і середини XIX століття. Цілком ймовірно, що огорожі ці залишилися від попередньої будови, оскільки у роки спорудження будинку подібні вже не виготовлялися. Сама сходова клітка має в плані напівелиптичну форму, скруглення якої огинаются прольотами сходів.

Під’їзд

Антресольний поверх повідомляється з квартирами верхнього поверху і сходами чорного ходу. Виходу на сходи під’їзду його приміщення не мають, однак звідти можна потрапити на балкон-терасу під стелею під’їзду, що периметрально огинає її обсяг.

В стелі під’їзду обладнаний засклений світловий ліхтар, що зберіг автентичну палітурку.

Сходова клітка чорного ходу дещо різниться по плануванню з під’їздом і цілком займає внутрішній простір будинку. У плані вона являє собою прямокутник, короткі сторони якого замінені напівдугами. Сходові огорожі бюджетної еклектичної моделі, що встановлені тут, можна часто зустріти на сходах чорних ходів багатьох будинків Одеси рубежу XIX-XX ст.

Чорний хід в еркері

З боку саду Пале-Рояль передбачалися ще два торгових приміщення, що доводило кількість магазинів в будинку до чотирьох.

Тильний фасад будівлі значно стриманіше чолового. Головними його прикрасами слугують чудові огородження балконів (у тому числі виконані в неоготичному ключі) і ефектні мансардні люкарни. Останні значною мірою збагачують силует будинку і, органічно поєднуючись з люкарнами сусіднього будинку Родоканакі, створюють гармонійний взаємозв’язок двох будівель.

Фасад з боку саду Пале-Рояль

Всі без винятку вікна тильного фасаду мають прорізи лучкової форми, і, в залежності від поверху — різні налічники.

Оформлення вікон з боку саду Пале-Рояль

Крім оригінальних огорож балконів, до наших днів непогано збереглися і огорожі напівпідвальних приямків (з боку Катерининської замінені спрощеними за дизайном новороби).

Оригінальні огорожі напівпідвальних приямків

Згідно довідників і рекламі 1900-х років, комерційна діяльність в стінах будинку велася не тільки братами Лантьє. Крім великого магазину одягу сім’ї Лантьє, тут розташовувалася бакалійна лавка Є. І. Ульріха, а згідно з відомостями за 1907 рік в будинку приймали інженер Володимир Петрович Голубін і очний лікар Соломон Емануілович Глазман. Післяреволюційна частина історії будинку абсолютно непримітна, незадовго до Великої Вітчизняної війни будівля зазнала перепланування і «ущільнення». Приміщення колишньої швейної майстерні, яка займала третій поверх споруди були перебудовані в чергову комунальну квартиру. Торгові приміщення першого та другого поверхів, навпаки — ніколи не змінювали своєї функції.

В цілому, будучи цікавим зразком раннього модерну в Російській імперії і гідним прикладом югендстиля за межами його історичної батьківщини, будинок братів Лантьє ось вже більше століття залишається однією з найбільш незвичайних будівель Одеси. У той час як більшість будинків міста, так чи інакше, мали спільні риси, починаючи від компонування, планування, підходу до будівництва і закінчуючи художньо-стилістичними елементами, Шеврембрандт зумів спроектувати будівлю, яку сьогодні неможливо з чимось порівняти. Будинок братів Лантьє, без перебільшення, неповторний і унікальний.

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• «Архітектура Одеси. Стиль і час». В. Пілявський
• «Одеса. Архітектурно-історичний нарис». В. І. Тимофеєнко
• Одеса. Будинок братів Л. і. Ю. Лантьє 1903 р.

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
• Марина Томенко, редактор