Садиба Толстих

До 1898 р. колекція Толстих перебувала в їх будинку по вул. Преображенської кут Софіївськоъ. А з жовтня 1899 р. в першу приватну картинну галерею Одеси — за згодою її власника — вже могли приходити відвідувачі. Будівля самої галереї вражає пишністю, розмахом і рівнем естетичної виразності.

Тип будівлі:

• картинна галерея
• виставкове споруда

Стиль:

• еклектика
• бароко
• ренесанс

Архітектори:

• Ф. Фельнер і Г. Гельмер, проект (архітектурне бюро «Felner & Helmer»)
• Г. К. Шеврембрандт, переробка проекту та будівництво

Скульптор:

• Л. Д. Іоріні

Дата будівництва:

• 1880-ті, проект
• 1896—1897, будівництво
• 1930-ті, реставрація для Будинку вчених
• 2010—2012, реставрація фасаду

Статус:

• пам’ятник історії та архітектури місцевого значення

Головний фасад

Загальний вигляд

Проектне бюро австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера (1847—1916) і Германа Гельмера (1849—1919) Фельнер & Гельмер («Felner & Helmer») працювало у Відні в 1873—1919 рр. За їх проектами було побудовано більше 200 будівель у різних країнах Європи, у тому числі 48 театральних. Бум театрального будівництва в кінці XIX століття вимагав такої спеціалізації і деякі архітектори йшли в основному в цьому напрямку. Серед архітектурних фірм, які спеціалізувалися на проектуванні театрів (крім австрійської «Felner & Helmer») у Великобританії існувало Бюро Френка Метчема.

Загальний вигляд, фото 2005 р.

Креслення головного фасаду

Велике значення мало не тільки бажання представників вищих станів мати власні сцени, але і жорсткі вимоги щодо пожежної безпеки, що диктували необхідність перебудови вже існуючих споруд. Майже монопольне становище «Felner & Helmer» в Австро-Угорщині було обумовлене тим, що об’єднання могло гарантувати високу якість при низьких витратах, швидкому виконанні, надійності і професіоналізму.

Їх стиль почав нову епоху в архітектурі ХХ століття, зробивши переворот в містобудуванні, пройшовши шлях від суворого італійського ренесансу, через повторне відкриття бароко до модерну пізніх споруд. Фірмою «Felner & Helmer» зводилися не тільки театри, але й торгові заклади, банки, палаци, готелі. У будівництві, як правило, використовувалися новітні методи з відомих в той час, пошук золотої середини між красою, раціональністю, надійністю і необхідністю зниження витрат в історії фірми не припинявся ніколи.

Загальний вигляд

Загальний вигляд. Фото з фондів Краєзнавчого музею, 1970-ті рр.

В бюро в різний час працювала велика кількість архітекторів: Франц фон Краусс, Олександер Граф Йозеф Текла, Ернст фон Готтгільф, Рудольф Крауш та інші. Вони часто керували спорудженням об’єктів на місцях, нерідко виконуючи проекти архітектурних деталей і навіть великих фрагментів, через що атрибуція великої кількості будівель утруднена.

Загальний вигляд з даху маєтка Поммера

Проект спеціального приміщення для зберігання великої живописної колекції родини графів Толстих був замовлений Г. Гельмеру та Ф. Фельнеру ще в часи зведення нового Міського (Оперного) театру, в першій половині 1880-х. По складеному ними проекту, фасад галереї контрастно відрізнявся від старого палацу не тільки темним кольором стін, але і надзвичайно пишним декоративним оздобленням у еклектичному стилі ренесансу на першому поверсі та італійського бароко XVII ст. на другому.

Підпис на проекті галереї, складеним Г. Гельмером та Ф. Фельнером

Саме будівництво було розпочато тільки в 1896—1897 рр. під керівництвом німецького архітектора Г. К. Шеврембрандта, який практикував тоді в Одесі і по закінченні будівництва розмістив на фасаді рекламну дошку зі своїм ім’ям. Шеврембрандт ґрунтовно переробив проект Гельмера і Фельнера, внісши зміни в головний фасад і окремі планувальні рішення. Крім того, він повністю виконав роботи по внутрішньому оздобленню будівлі, не тільки оформивши його зал, але і пов’язавши інтер’єри старого палацу з новою будовою.

Притаманна фірмі «Felner & Helmer» технологія зведення вишуканих будівель при мінімальних витратах повною мірою застосовувалася і при будівництві картинної галереї Толстих. Стіни будівлі зводилися з цегли (тоді як старий палац збудований з місцевого, менш довговічного каменю-черепашнику), в несучих конструкціях широко застосовувався бетон, з нього ж виготовлялися і пишні елементи фасадного оформлення (ск. Л. Д. Іоріні). Почавший будівництво М. М. Толстой (старший) не дожив до його закінчення, галерея добудовувалася вже його сином М. М. Товстим (молодшим) і була закінчена у 1899 році.

Рекламна табличка Г. К. Шеврембрандта, що збереглася на фасаді праворуч від проїзної арки

У новій галереї були широко представлені картини видатних європейських та російських художників, вишукані предмети декоративного-прикладного мистецтва та інші скарби сімейної колекції, що відображали художні уподобання трьох поколінь Товстих. М. Д. Толстой був захоплений створенням серії портретів своїх рідних, які замовляв у відомих живописців. М. М. Толстой (старший) віддавав перевагу творам старих майстрів. Толстой (молодший) серйозно цікавився творчістю сучасників. Серед великої кількості приватних колекцій Одеси, ці збори, по праву, були визнані одними з кращих.

Масивний призматичний обсяг будівлі був збудований на відрізку вільної від забудови червоної лінії Сабанєєва моста, між старим палацом і прибутковим будинком Толстих. Після будівництва в’їзд з вулиці в господарський двір садиби здійснювався через влаштовану по центральній осі проїзну арку (раніше на цьому місці існувала висока кована огорожа з воротами). Брандмауери галереї щільно прилягають до сусідніх будівель, а внутрішній простір невідривний від приміщень старого палацу.

Головний фасад в п’ять вісей суворо симетричний, оформлений надзвичайно пишно і серед історичних будівель Одеси за своїм багатством займає одне з перших місць. У декоративній схемі обробки спостерігається експресивна градація від суворості першого поверху до химерності другого. Перший поверх вирішено в стриманих формах ренесансу, широкі прямокутні прорізи вікон обрамлені рустованими лиштвами з масивними віяловими замковими каменями. Підвіконня доповнені прямокутними канельованими консолями. Краї фасадної площини виділені суворими лопатками, простінки рустовані. Рустові блоки мають середній винос, а їх зовнішні поверхні оброблені фактурою, що імітує піщаник.

Оздоблення першого поверху

Загальний вигляд фасадної площини праворуч від арки

Загальний вигляд фасадної площини зліва від арки. Фото: Нікітенко Володимир Георгійович, 1970-ті роки

Центральна вісь виділена виразним порталом з широким арочним проїздом. Композиція порталу формується балконом другого поверху, що спирається на масивні рустовані пілони, фланкуючі отвір самого проїзду. У якості замкового каменю тут виступає виразний левиний маскарон. На правому пілоні збереглася гранітна рекламна дошка архітектора, напис на якій свідчить: «Проэктир. и построено архитекторомъ Г. Шеврембрандтомъ. 1896—1897.» (орфографія збережена).

Портал арки проїзду, креслення

Верхня частина правобічного пілона порталу та фрагмент міжповерхового карниза

Чудові, декоровані різьбленням двостулкові ворота — одні з небагатьох збережених дерев’яних воріт Одеси, причому мають серед решти найкращу ступінь збереженості. Півциркульні прорізи їх стулок і всі вікна першого поверху заґратовані, решітки являють собою вишукані, майстерно виконані зразки дорогого, виготовленого спеціально «під проект» кування. Техніка їх виготовлення дещо схожа з поручнями парадних сходів старого палацу і не виключено, що при будівництві галереї вони замовляли у тієї ж віденської майстерні.

Ворота. Фото з фондів Краєзнавчого музею, 1970-ті рр.

Перший і другий поверхи розділені виразним карнизом з пишними дентикулами-тригліфами і меандровим орнаментом у вигляді набігаючої хвилі.

Фрагмент міжповерхового карниза

Крайні вісі другого поверху фланковані могутніми пілястрами коринфського ордера, між ними розміщені великі півциркульні вікна допоміжних приміщень експозиційного залу. Вони обрамлені щодо стриманими лиштвами і увінчані пишними замковими каменями. Над ними розміщуються умовні прямі сандрики з криволінійними консолями, що окреслюють з боків вигини верхніх частин лиштв вікон, які вище площини стін декоровані поліхромними бароковими фільонками складних обрисів.

Оздоблення другого поверху

Загальний вигляд однієї з крайніх вісей

Вигляд однієї з крайніх вісей. Фото: Нікітенко Володимир Георгійович, 1970-ті роки

Креслення однієї з крайніх вісей

Три центральні вісі займають величезні прямокутні вікна самого експозиційного залу з пишними лиштвами, що складаються з фланкуючих віконні прорізи напівколон іонічного ордера, на які спираються масивні лучкові сандрики з розкішними ліпними картушами. У всі картуші вписані ініціали «М. Т.» (Михайло Толстой). У простінках встановлені коринфські колони, постаменти яких одночасно відіграють роль примикаючих до площини стіни відрізків кам’яного балконного огородження.

Загальний вигляд центральної вісі. Фото з фондів Краєзнавчого музею, 1970-ті рр.

Картуш одного з сандриків центральних вісей, креслення

Капітель напівколони

Підвіконна тяга

Під потужним карнизом великого виносу протягнутий пишний ліпний фриз, складений з суворих медальйонів, що чергуються (відповідає вісям елементів вертикального членування фасаду, таким як пілястри та колони) і витягнутих по горизонталі фільонок, фланкованих з боків зображеннями грифонів (відповідають віконним вісям). Над карнизом на крайніх вісях розміщені масивні аттики, увінчані вишуканими ліпними картушами.

Між аттиками протягнутий трисекційний парапет-балюстрада з балясинами, між секціями якого, на зовнішніх площинах пілонів, розташовуються картуші дещо спрощених обрисів.

Внутрішній простір арки, що веде у двір садиби, перекрито кесонованою плоскою стелею. Тут розташовані чотири двері, що ведуть в технічні приміщення першого поверху, дві з яких у нинішні часи закладені. Над їх прорізами розміщуються прямокутні фільонки з картушами і все тими ж ініціалами «М. Т.» на них.

Арка проїзду

Вигляд з боку воріт

Фільонка з картушем над одними з дверей

Вензель Михайла Толстого

Тильний бік воріт, вигляд з арки

Тильний фасад будівлі майже позбавлений елементів декорування. На стику галереї палацу, фасадна площина будови химерно увігнута, а протилежний зовнішній кут округлений.

Дворовий фасад

Обрамлення прорізу проїзної арки і лиштви фланкуючих його вікон рустовані, при цьому самі стіни русту позбавлені. Віконні лиштви увінчані віяловими замковими каменями, які в спрощених формах повторюють такі на головному фасаді. Поверхи розділені умовною карнизною тягою. Другий поверх у місці експозиційного залу позбавлений вікон, фальшвікна так само відсутні. Абсолютно порожня стінна площина прорізана по вертикалі неглибокими безордерними пілястрами.

У лівій частині будівлі з боку двору розташована службова сходова клітка, світлові вікна якої на другому поверсі обрамлені простими лиштвами і композиційно об’єднані загальним прямим сандриком.

Засклений тамбур службових сходів

Вікна другого поверху, що освітлюють службові сходи

Додаткове технічне приміщення в округленій кутовій частині будівлі освітлюється вікном аналогічного оформлення. Металеві сходи приміщення ведуть на галерею розташованого поруч службового флігелю (замикає двір з противоложного Старому палацу боку), звідки можна потрапити також до примикаючого експозиційного залу технічного приміщення.

Використана література та архіви

• «З історії архітектурних пам’яток Одеси». Терещенко Г. В.
• «Зодчі України кінця ХVIII — початку ХХ століть.
  Біографічний довідник». В. І. Тимофеєнко
• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Архітектура Одеси. Стиль і час» В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• Офіційний сайт
• Одеський Будинок вчених

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і упорядник