Маєток А. Я. Поммера

Головна     Історія     Фасади:  Частина 1 Частина 2     Інтер’єри: Частина 1 Частина 2

В метричних книгах грецької Свято-Троїцької церкви є записи від 1 листопада 1820 року — про народження Якова Поммера, сина французько-підданого Антонія Поммера і його дружини Меланії (вочевидь, гречанки), та від 28 січня 1828 року — про смерть Антонія Поммера (йому було 50 років). Антоній — дід, а Яків — відповідно, батько А. Поммера.

Андрій Якович Поммер народився в 1851 році. Родина його жила в Одесі ледь не з моменту її заснування, внаслідок чого Андрій Якович — одесит в третьому поколінні. Його батька, Якова Антоновича, хрестили у Свято-Троїцькій грецькій церкві (листопад 1820-го), а діда Антонія — там же відспівували (у січні 1828-го). Відомо також, що сім’я Поммер жила на Успенській, 15. Обравши кар’єру фінансиста, Андрій Якович досить швидко досяг висот у своїй справі. З розвитком кар’єри, високі пости змінювали один одного. У 1880-ті роки А. Я. Поммер вже був управителем в Одеському торгово-промисловому комерційному банку а потім, на початку 1890-х рр., в Одеському відділенні Російського для зовнішньої торгівлі банку. Крім того, Андрій Якович був одним з директорів одеського відділення імператорського Російського музичного товариства, а також членом міської піклування дитячих притулків.

Андрій Якович Поммер з дружиною Олександрою Іванівною, з портрета пензля Б. Кустодієва (1909)

Зрозуміло, до того часу він уже був досить заможною людиною, що дозволило йому побудувати власний будинок поруч з Сабанєєвим мостом, на ділянці, що носила до перенумерації 1904 року № 5. Два будинки князів Ю. і А. Гагаріних на розі Катерининської вулиці і однойменної площі, в одному з яких знаходилося пароплавне агентство, носили № 1 та 1-а, під № 3 значився будинок Н. Юровського — готель «Кримський», під № 5 — будинок А. Поммера, а під № 7 і 9 — будинки П. Ціона (згодом обидва — Фон-Деш). У переліку згадуються будинки, що межують з Військовою балкою: Юровського — в лівому її борту і Поммера — у правому. Як видно з довідника одеських домовласників К. Висковського 1875 року, перш ніякого будинку на місці маєтка не було. Ділянка, де Поммер спорудив будинок, що примикав до будинку Ціон і, можливо, грав роль двору при ньому, закінчуючись підпірною стіною над Військовим узвозом.

Вигляд Сабанєєва моста і підпірної стіни ділянки Ціон, над якою згодом був збудований маєток А. Я. Поммера, літографія сер. XIX ст.

Проект розкішного двоповерхового (не рахуючи поверхи, зведені Шевальовим з боку узвозу) маєтка цілком і повністю належить архітектору Вільгельму Мартовичу Кабиольскому, який згодом збудував ряд великих і значущих будівель, в тому числі — поблизу, на Катерининській площі, де його замовниками були Є. Жданова, Е. Брандт і Бродська. Поряд з порталом головного входу з боку вулиці Сабанєєв міст і донині зберігається рекламна дошка архітектора — «В. Кабіольскій. Архитект. 1893—1894.».

Остання дата, найімовірніше, стосується безпосередньо будівельних робіт. Наступні два роки тривала внутрішня обробка і будинок був повністю готовий до 1896 році. Кабиольский міг не брати участі в ній, однак ряд елементів безсумнівно створювався за його ескізами.

Андрій Якович Поммер прожив в цьому чудовому будинку недовго. Кар’єра набирала хід і, ставши директором Російського для зовнішньої торгівлі банку (який входив в першу п’ятірку Російських банків), у зв’язку з цим був змушений переїхати до Санкт-Петербурга. Їдучи з Одеси в кінці 1890-х рр., А. Я. Поммер продав будинок Сергію Миколайовичу Колачевському — гласному міської Думи, члену комісії по завідуванню міськими лікувальними закладами. До речі, в періодиці початку XX століття іноді можна зустріти фотографії колишнього маєтка Поммера, підписані як «Домъ Колачевского».

Петербурзька квартира А. Я. Поммера, оброблена архітектором І. А. Фоміним

Якщо в сусідніх будинках містилися відділення, представництва, контори великих торгово-промислових фірм (наприклад, «Сіменс і Гальске», «Б. П. Марков і Б. М. Верстатів» та ін), американське консульство і інші установи, то маєток Колачевського використовувався, що називається, за своїм прямим призначенням.

Досить сказати, що в 1900-ті роки в цьому житловому комплексі по Сабанєєву мосту, № 3 влаштувався виправляючий посаду одеського градоначальника статський радник Дмитро Борисович Нейдгардт з дружиною Варварою Олександрівною. Тут вони не тільки перебували, але й приймали відвідувачів з різних соціальних питань.

Повертаючись до біографії самого Поммера, варто згадати, що в 1881 році (у віці тридцяти років) він одружився. Його дружина, Олександра Іванівна Богдан, походила з родини Бессарабських поміщиків, які володіли селом Кугурешти, Сорокського повіту, з XVIII століття.

Продаж маєтка в Одесі і переїзд в далекий Санкт-Петербург привели до думки облаштувати свій маєток в Бессарабії, вибір припав на Цауль. Були скуплені ділянки землі у місцевих власників і з допомогою чудового ландшафтного архітектора В. В. Владиславської-Падалка в період з 1901 по 1904 рік створена чудова садиба.

Садиба Поммера в Цаулі

У 1912 році А. Я. Поммер пішов з життя. У тому ж році цей світ покинув і живший в Кугурештах старший брат Олександри Іванівни Поммер — Василь Богдан.
Олександра Іванівна залишилась одна з чотирма (правда, вже дорослими) дітьми. У цьому ж, сумному для них, 1912 році, Олександра і її старша сестра Євгенія прийняли рішення побудувати поруч з батьківським домом церкву в пам’ять про своїх близьких. Проект створив друживший з Євгенією молодий талановитий архітектор Олексій Щусєв. Будівництво почалося в 1913 році, і було закінчено вже дітьми подружжя Поммер. У 1930 році храм був освячений на честь Святої Трійці.

О. Щусєв, проект храму Святої Трійці в Кугурештах

До того часу одеський маєток Поммера давно був зайнятий постійно змінювавшими одна одногу держустановами та подальша його історія малопримітна. До недавніх часів в будівлі містилися Муніципальна художня галерея, міська театральна школа.

Маєток Поммера. Фото: Володимир Георгійович Нікітенко, 1970-ті роки

Маєток Поммера, Сабанєєв міст і Будинок вчених, 1970—80-ті рр.

За правом входячи до рахунку найкращих маєтків Одеси кінця XIX століття і значимейших містобудівних об’єктів центральної частини міста, будинок в нинішні часи перебуває в абсолютно жалюгідному стані. Час не щадить чудовий фасад, з якого брилами сиплеться ліплення і фрагменти карниза.

Маєток Поммера в першій половині 2000-х рр.

Загальний вигляд з боку вулиці Сабанєєв міст

Загальний вигляд з Сабанєєва моста

Загальний вигляд ротонди тильного фасаду

Сьогодні пустуюча і наглухо заколочена будівля чекає інвестиційних вкладень в комплексну і досить недешеву реставрацію. Однак час не чекає і агонія шедевра Кабиольского, на жаль, неухильно набирає темп...

Особняк Поммера у другій половині 2000-х — 2010-х рр.

Загальний вигляд, фото 2009 р.

Загальний вигляд, фото грудня 2010 р.

Додаток від 22.07.2015

У липні 2015 року біля фасаду маєтка встановлені ліси і розпочаті відновлювальні роботи на фасаді.

Використана література та архіви

• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• «Одеса. Архітектурно-історичний нарис». В. І. Тимофієнко
• Андрій Поммер — штрихи до біографії

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і упорядник

Подяки

• За сприяння і допомогу при зборі матеріалу для даної статті, автори глибоко вдячні компанії «Инкор-Групп» і особисто Руслану Серафимовичу Тарпану.