Пантелеймонівська, 104

Прибутковий будинок О. Т. Донцова являє собою оригінальний і самобутній приклад будівництва на ділянці непридатної, на перший погляд, форми. Однак оригінальне не тільки планувальне компонування будинку, але і його незабутній, яскравий вигляд при мінімальному фасадному декоруванні.

Тип будівлі:

• прибутковий будинок

Стиль:

• модернізований неокласицизм
• раціональний модерн

Архітектор:

• А. І. Гольцвурм (?)
• Ф. Е. Кюнер (?)

Дата будівництва:

• 1910-ті рр.

Статус:

• об’єкт фонової забудови

Друга адреса:

• Старорізницька, 25

Сучасний стан:

• не використовується
• знесений

Розташування:

 
Фасад по Пантелеймонівській

Історична забудова парного боку вулиці Пантелеймонівської, між Катерининською та Олександрівським проспектом, в нинішні часи перебуває у вкрай поганому, а в окремих випадках, і напівзруйнованому стані. Більшість ділянок виходить тильними сторонами на паралельну Пантелеймонівській Старорізницьку вулицю.

У 2000-х рр. одночасно з масштабною реконструкцією Привозу і висотним будівельним бумом в цьому районі, загроза планомірного знесення неабияк зношеного кварталу, в окремих випадках, почала виправдовуватися.

Тим не менш, з боку Пантелеймонівської все ще збереглися чотири досить цінних і самобутніх будинків періоду пізнього модерну, два з яких внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення м. Одеси.

Найкраще зберігся колишній прибутковий будинок купця і співзасновника санітарного притулку на Пантелеймонівській, 15, Олександра Тимофійовича Донцова. Самим притулком керував його брат — Андрій Тимофійович Донцов, який зазначався у якості власника ділянки, де розташовувався даний заклад.

Загальний вигляд. Фото: Вадим Настасюк, дата зйомки невідома

Місце, де згодом був зведений його будинок, історично було частиною сусідньої ділянки Т. Тюхтіної (до 1907 р.), спадкоємці якої в кінці 1900-х рр. продали місце О. Т. Донцову, який до того набув сусідню ділянку по Старорізницькій, 27б.

Фрагмент фасаду з Пантелеймонівської, вигляд знизу вгору

Згідно з довідником «Вся торгово-промислова Одеса» за 1914 р., Донцов не значився в якості власника ділянки з боку Старорізницької, що виглядає малоймовірним, оскільки значних розмірів будинок, що виходить вузькими, в п’ять вікон, торцями на червоні лінії обох вулиць і пронизуючий квартал наскрізь своїм масивним призматичним обсягом, являє собою єдину і нерозривну споруду, яка навряд чи зводилася різними власниками.

Якщо вірити згаданому довіднику, власниками залишалися спадкоємці Тюхтіної, що можна пояснити або помилкою, або невиправленою до моменту видання інформацією. Втім плутанина із зазначенням власників даної ділянки, і особливо тієї його частини, де розташований описуваний будинок, зустрічається в різні роки в багатьох одеських довідкових виданнях. Наприклад, у Всій Одесі за 1903 р., наведені відомості були дзеркальні вищевикладеним — Донцов значився домовласником на Старорізницькій і ніякого відношення до будівель на Пантелеймонівській (тоді — Новорибній) не мав (цілком ймовірно, помилка пов’язана з вищезазначеною ділянкою № 27б).

Тим не менш, саме у спадкоємців Тюхтіної, Донцовим була частково викуплена довга і вузька ділянка, що мала пряме сполучення і з Пантелеймонівською, і з Старорізницькою.

Загальний вигляд величезного брандмауера будинку з боку Олександрівського проспекту, огляд якого перестав бути затруднений після знесення сусідніх будинків. Фото зроблено навесні 2014 р.

Жодна з будівель XIX століття тут не збереглася, на початку 1910-х рр. їх місце зайняв новий триповерховий прибутковий будинок, унікальне компонування якого було продиктовано вкрай незручною формою будмайданчика. Вузькі чолові фасади отримали протяжність приблизно в половину стандартної ширини, тоді як основний обсяг будівлі зайняв весь внутрішньоквартальний простір між ними. Будинок Донцова має спільний двір з частково збереженим будинком Т. Тюхтіної (приблизно 1880-х рр. побудови), через арку якого організовано прохід з боку Старорізницької.

Документальні дані щодо авторства проекту будинку Донцова до наших днів не дійшли. Однак за багатьма характерним рисам досить нескладно визначити можливих архітекторів — ними могли бути А. І. Гольцвурм і Ф. Е. Кюнер, співавторству яких належить зокрема великий і презентабельний прибутковий будинок І. Р. Коріман на Великій Арнаутській, 99, ріг Преображенської (1913 р.), причому обидва будинки в окремих деталях перетинаються дуже близько.

Архітектурні рішення чолових фасадів багато в чому схожі за стилем, однак фасад по Пантелеймонівській оформлений пишніше і виразніше, надаючи більшої значущості самій вулиці. Композиційно цей фасад суворо симетричний і має ширину в п’ять віконних вісей, центральна з яких підкреслена неглибоким, але виразним ризалітом, в якому на верхніх поверхах розташовані балкони з огородженнями в стилі модернізованого неокласицизму (багато в чому подібні таким є в будинку Шихман за Пантелеймонівській, 32, ймовірно, так само авторства Гольцвурма).

Перший поверх прорізаний великими вікнами, вертикально витягнутих пропорцій, що, ймовірно, призначалися для вітрин торгового приміщення з початковим входом з вулиці. Дверний отвір входу згодом був перетворений у віконний. Вузькі простінки оброблені лінійним схематичним рустом, між першим і другим поверхами розташована тяга середньої ширини. Вікна верхніх поверхів не мають виражених лиштв, а крізь фасадну площину будинку виразно проступає його каркасно-конструктивна основа. Між вікнами другого і третього поверхів поміщені великі неокласичні фільонки у вигляді обрамлених ліпними вінками восьмикутних плит без декору.

Фрагмент фасаду на третьому поверсі

Між вікнами третього поверху розміщені невеликі овальні медальйони у віночному обрамленні, від яких з простінків спускаються строєні стрічки, які походять на орнамент Обріста, що більш властиво ранньому декоративному модерну й у 1910-х рр. зустрічається вже досить рідко. З правого боку фасадної площини ця композиція частково втрачена внаслідок розширення крайнього віконного отвору, причому на тлі подібного варварства металопластик на історичних фасадах виглядає дрібницею.

Один з медальйонів на третьому поверсі

Краї центрального ризаліту і загальної фасадної площини підкреслені широкими лопатками. Над вікнами третього поверху протягнута тяга у вигляді борозни безперервних горизонтальних ліній невеликого інтервалу. Будинок увінчаний масивним карнизом без дентикул, розірваним в центральній частині, де розташовується єдиний з центральним ризалітом фронтон. В його площину вписано лучкове антресольне вікно, над яким розташовуються залишки овального обличчя в обрамленні неокласичних гірлянд.

Верхній ярус ризаліту і фронтон

З боків від фронтону розміщені низькі глухі парапети з профільованими пілонами у центральних частинах.

Один з опорних пілонів парапету

Фасад з боку Старорізницької багато в чому схожий з фасадом на Пантелеймонівській, однак позбавлений ліпних прикрас — усі його елементи окреслені схематично. Центральний фронтон виконаний в більш пластичному ключі модерну середини 1900-х рр. Балконні огорожі абсолютно ідентичні таким з боку Пантелеймонівської (нині повністю втрачені).

Фасад на Старорізницькій

Дворовий фасад значної протяжності виконаний в сухому раціональному ключі, єдиними ожвавлюючими його елементами виступають ризаліти на крайніх вісях крил будинку. В кутку на стику дворового і чолового (на Пантелеймонівській) крил влаштовано поглиблення для покращення освітлення, суміжне з кутом житлових кімнат. Тут же обладнано балкони з еклектичними огорожами дорогого дизайну, ймовірно, запозичені у попередніх будівель ділянки при будівництві нової споруди або встановлені в радянський час після зняття з одного з навколишніх будинків дореволюційного періоду, що зносилися паралельно.

Дворовий фасад

Загальний вигляд, весна 2014 р.

Фрагмент крила за Пантелеймонівської незадовго до знесення. Фото: О. Гіманов, червень 2015 р.

Кут на стику чолового і дворового крил по Пантелеймонівській

Будинок обладнаний трьома під’їздами з входами з боку двору. На сходах встановлені огорожі поширеною різновиду періоду пізнього модерну.

Сходові огорожі одного з під’їздів

Біля підніжжя сходів в центральній частині дворового крила викладений великий бетоно-мозаїчний візерунок, єдиний у всьому будинку.

Бетоно-мозаїчний візерунок біля підніжжя сходів у центральному під’їзді

Подекуди збереглися оригінальні квартирні двері, аналогічні дверям в будинку Ф. М. Зельдовича на Троїцькій, 48 (1912 р., арх. О. С. Файфель).

У деяких квартирах ще можна зустріти автентичні кахельні груби, модернові й еклектичні стельові падуги і розетки, а також сучасні міжкімнатні двері. Саме планування квартир складно назвати комфортним, переважна кількість кімнат має в кращому випадку середні розміри, а подекуди спостерігається недолік освітлення. В силу цього, крім топографічного розташування будинку в далеко не найпрестижнішому районі, напрошується цілком закономірний висновок про відносну бюджетність житла в будинку Донцова: квартири тут орендувалися, як правило, дрібними торговцями і службовцями.

Елементи оздоблення квартир

Загальний вигляд одниєї із стель

Одні з міжкімнатних дверей

Оригінальні внутрішні стулки вікон

Частину приміщень здавали і для комерційної діяльності. Наприклад, згідно з довідником «Вся торгово-промислова Одеса» за 1914 р., на Старорізницькій, 25 розташовувався масажний кабінет Сороткіної, а якийсь Сімха Печаєв торгував алебастром. Про магазини або заклади на першому поверсі на Пантелеймонівській дані відсутні, проте досить велика ймовірність того, що власний магазин тут міг тримати сам О. Т. Донцов.

В нинішні часи будинок О. Т. Донцова перебуває під загрозою повного руйнування, оскільки разом з іншими цінними будівлями 1910-х рр. побудови, може впасти жертвою кардинальної реконструкції кварталу, де розташовується. З невідомих причин позбавлений уваги істориків та укладачів реєстру об’єктів культурної спадщини, один з найцікавіших житлових будинків свого часу в найближчі місяці, ймовірно, зникне під екскаваторним ковшем — глобальне знесення кварталу, започатковане навесні 2014 року, підійшло до його стін вже впритул.

Додаток від 10.06.2015 р.. Всі будинки на ділянці по Пантелеймонівській, 102-104, включаючи прибутковий будинок О. Т. Донцова, знесені в першій половині червня 2015 р. Таким чином, список одеських втрат поповнився ще однією унікальною спорудою, яку варто було зберегти.

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• Старорізницька вулиця (атрибутация, визначення авторства архітектора)

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач