Архітектура

---

В плані будівля складається з фойє, підковоподібної глядацької зали з галереями і прямокутної сценою, парадних, додаткових і технічних сходових кліток. Навколо сценічної коробки згруповані підсобні приміщення.

Глядацький зал є не тільки функціональним, але і планувальним центром, доступ до нього для публіки в рівній мірі зручний, незалежно від того, яким шляхом намічено її пересування. Планування залу радіальне — проходи йдуть з центру по радіусам в різних напрямках. Зал театру декорований в стилі пізнього французького рококо, оздоблений ліпним орнаментом з найтоншою позолотою. Головний мотив орнаменту — рокайль, добре гармонуючий з тонким рослинним ліпленням, що ажурним мереживом покриває стелю, огорожі галерей і лож і перекриття над оркестровою ямою. Велика кількість мармуру, оксамиту, сяючого кришталю, виблискуючих дзеркал і позолоти створюють відчуття урочистості і б’є через край розкоші — театральний зал був і залишається одним з найкрасивіших не тільки в Європі, але і в світі.

Загальні види

«Зрительный зал поражает небывалой в Одессе роскошью и красотой отделки лож. Во всем зале снизу до потолка включительно преобладают бархат, сатин, позолота. При великолепном освещении все это блещет, горит, сияет...»— писав «Новоросійський телеграф». Слід зазначити, що для освітлення залу і парадних приміщень широко застосовувалася електрика, що для Одеси того часу було величезною рідкістю. В одеському театрі лампочки спалахнули в день відкриття завіси. Для цього в районі вулиці Старопортофранківській була побудована перша в Росії центральна електростанція змінного струму.

Окремої згадки варта і позолота, що в достатку покриває ліпний декор і створює в поєднанні з темно-малиновим кольором оббивки крісел, лож і підлоги в галереях основний колористичний мотив. Цікава особливість позолоти була виявлена в ході реставрації в 1967 році, коли при промиванні кислотами у вісімдесяти випадках із ста вона позеленіла. Таким чином виявилося, що спочатку було використано не чисте золото, а сургут. Це створило для реставраторів необхідність використання тільки чистого золота, якого тоді було витрачено понад 10 кілограмів (узагальнена цифра відноситься не тільки до залу, але і до всіх парадних приміщень, де присутня позолота).

Амфітеатр

Великий партер, охоплений напівдугою амфітеатру зручно зоновано, його прорізає основний поздовжній прохід і три поперечних, один з яких огинає оркестрову яму. Крім того, партер має невеликий традиційний нахил від центрального входу до сцени. Межі проходів окреслені стаціонарними дерев’яними огорожами, як і інші елементи залу, оббиті малиновим оксамитом.

Партер

Крім партеру зорові місця розташовуються в бенуарі, амфітеатрі, бельетажі, балконах біля сцени (над частиною бенуара) і на трьох ярусах галерей. Серед лож виділяється «царська» ложа — в центрі бельетажу прямо навпроти сцени. У першому ряду вона має 12 крісел. Умовна протяжність напівдуги бельетажу і верхніх ярусів становить 23 отвори вісі.

Додатково з боків від оркестрової ями до сцени примикають по три вісі балконів, які призначені для найбільш важливих глядачів (з відповідною вартістю квитків) та декоровані з особливою витонченістю. Галереї, бельетаж і амфітеатр розташовані каскадно відносно один одного, що багато в чому типово для театральних залів другої половини XIX століття. Залежно від ярусу зовнішні площини їх огорож і опори перекриттів оброблені у власному, неповторному ключі.

Огорожі бенуара майже позбавлені декору, ритми аскетичних прямокутних фільонок без вишукувань — єдине, що оживляє їх площині. Настільки ж суворо офорлені і опори, що підтримують галерею бельетажу.

Бенуар

Оформлення бенуара помітно контрастує з пишними ажурними ліпними мереживами, які рясно покривають галереї бельетажу і верхніх ярусів. Композиція обробки огорож бельетажу заснована на чергуванні сильно витягнутих по горизонталі фільонок, в центр кожної другої з яких вписано круглий медальйон із зображенням арфи, труб або картуша зі схрещеними скіпетром і пальмовою гілкою, причому у даній сюжетиці є окремі принципи чергування. Опори, що підтримують перший ярус, завершуються експресивними гермами, застиглими в різних позах.

Бельетаж

Галереї першого ярусу прикрашені фільонками з рослинним обрамленням, фланкованими з боків путті, застиглими в чотирьох різних позах.

Галереї першого ярусу

Витончена пластика галерей другого ярусу підкреслена не тільки ажурною ліпниною рослинного характеру але і елегантними, складної композиції опорами з рокайльними маскаронами.

Галереї другого ярусу

Оформлення останнього, третього ярусу помітно спрощується в порівнянні з попередніми першим і другим, хоча велика кількість декору тут продовжує бити через край, формуючи нові композиційні образи.

Галерея третього ярусу

Над галереєю третього ярусу підноситься легка, елегантна аркада, підтримуюча розкішний розвинений карниз стелі. По мірі наближення до стелі велика кількість ліпного декору знову починає наростати.

Майже позбавлені декору тильні стіни галереї третього ярусу пожвавлюються пишними бароковими сандриками над дверима проходів, запозиченими з лоджій головного фасаду.

Балкони біля сцени в загальних рисах запозичують принципи оздоблення у галерей, однак мають значно більш пластичні форми і декоровані різноманітніше. Балкони крайніх вісей на рівні бельетажу огороджені стилізованими глухими балюстрадами, простінки між ними прорізані вертикальними орнаментальними тягами і доповнені двосвічними (ламповими) канделябрами.

Балкони біля сцени

У простінках на рівні першого і другого ярусів встановлені масивні напівколони коринфського ордера з темного мармуру, на які спирається масивний карниз, розташований на одному рівні з огорожами третього ярусу. По вісях колон на карнизі розміщені скульптури античної стилістики, у стінних площинах між ними розташовуються широкі, елегантної форми отвори.

Простінки між балконами мають продовження у вигляді розвинених кесонов, що поперечно перетинають стелю залу. Основна ж стельова площина перекриває окреслену амфітеатром область партеру.

Стеля

Круглий стельовий плафон розділений на чотири великих сегмента-медальйона і таку ж кількість малих, спочатку розписаних віденським художником Францем Лефлером (після пожежі 1925-го року їх відновив Михайло Зандін). На великих сегментах зображені сцени з творів Шекспіра «Гамлет», «Сон в літню ніч», «Зимова казка» і «Дванадцята ніч, або Що завгодно».

Сюжетика малих більш абстрактна, тут зображені парящі в хмарах різностатеві амури, всі чотири розписи абсолютно індивідуальні і неповторні.

У центрі плафона розташовується величезна позолочена люстра, що вражає великою кількістю і витонченістю ажурних деталей. Півтори тонни — такою була вага старої люстри. Дві тонни двісті кілограмів — вага нинішньої. Вона — точна копія тієї, яка прикрасила зал нового театру в 1887 році. А важче тому, що виготовлена з більш міцних і важких сплавів.

Між стельовими кесонами по вісях балконних простінків, котрі протягнулися над оркестровою ямою, розміщено витончені фільонки з зображеннями музичних інструментів, пальмових гілок і двох путті, які тримають арфу (такий же сюжет використаний у скульптурних групах, що вінчають верхні центральні отвори над балконами).

Стінні площини, утворені вигинами верхніх кутів порталу сцени, прикрашені метафоричними барельєфами, що зображують крилатих муз в польоті.

Площа сцени 500 м2, ар’єрсцени — 200 м2, ширина порталу 15 м, висота — 12 м. Унікальна акустика залу, розрахованого на 1 635 місць, дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени в будь-який його куточок. Під час оперних вистав не використовується жодна звукопідсилююча техніка. Дійство на сцені чути кожному глядачеві, проте шум самого залу м’яко глушиться.

Під час реставрації театру в 1960-х роках були сильні побоювання, що акустика постраждає. На щастя, нічого порушено не було, оскільки реставратори підійшли до справи з величезним професіоналізмом, із залученням до справи фахівців акустиків, безперервно фіксували найменші зміни в процесі реставраційних робіт і багато в чому зробили вирішальну допомогу в збереженні акустичних переваг залу.

Нині існуючу центральну завісу виготовлено за ескізом відомого театрального художника Олександра Головіна, серед робіт якого: серія декорацій до вистав Великого театру в Москві і петербурзьких Александрінського і Маріїнського тетрів, декорації постановок С. П. Дягілєва в Парижі, оформлення (у співавторстві) російського павільйону на Всесвітній виставці в Парижі 1900 року, майоліковий фриз московського готелю «Метрополь» і т. д.

Центральний завісу

При модернізації 2007 року в залі і на сцені було встановлено нове освітлювальне і звукове обладнання. У залі також є орган, труби якого розміщені над ложами другого ярусу і при невикористанні закриті спеціальними шторами-жалюзі. Органний пульт пересувний і при необхідності встановлюється на сцені, тоді як зазвичай він знаходиться за лаштунками. У сценічній коробці розташований складний механізм зміни декорацій, протипожежні перегородки (зазвичай підняті) і охоплючі ар’єрсцену по периметру допоміжні приміщення.

Сцена і технічні приміщення сценічної коробки

Інженерно-технічні приміщення та обладнання

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• «Архітектурна Енциклопедія». Г. В. Барановський
• Персональний сайт Сергія Чиркова

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач

Подяки

• Компанії «Пласке» і особисто І. Ліптузі за допомогу та сприяння в організації фотозйомки інтер’єрів театру.