Прибутковий будинок і флігель В. В. Гаврилюк / К. С. Веселовського
Ніжинська, 56
Виразний прибутковий будинок на Ніжинській, 56 являє собою один з кращих в Одесі прикладів прямого запозичення стилістичних рис т. н. «віденського сецесіону» — одного з найяскравіших напрямів раннього європейського модерну.
Тип будівлі:
- прибутковий будинок
Стиль:
- модерн
- віденський сецессіон
Архітектор:
- Ф. Е. Кюнер
- М. Г. Рейнгерц, ?
- М. І. Лінецький, ?
Дата будівництва:
- друга пол. XIX ст., тильний флігель
- друга пол. 1900-х рр., чолове і лівобічне крила
Статус:
- пам’ятка архітектури місцевого значення
Розташування:
Головний фасад
В кінці 1890-х рр. ділянка на Ніжинській, 56 разом з сусідньою (Ніжинська, 54), що належала Михайлу Олександровичу Яковлєву, були придбані В. В. Гаврилюком. У довідковій періодиці за домовласниками тих років ім’я В. В. Гаврилюка значиться за цією адресою вже в 1899 р., він же володіє цією ділянкою до 1907 чи 1908 р. Наступним власником ділянки стає Костянтин Сергійович Веселовський, як домовласник він починає фігурувати вже у 1907 р., однак в 1908 р. домовласником знову виступає В. В. Гаврилюк, який у довіднику за 1909 р. все ж зникає, остаточно «поступаючись місцем» К. С. Веселовському.
Слід зазначити, що ділянка на Ніжинській не була єдиним придбанням Веселовського, в 1909 р. він набуває домоволодіння за нинішньою адресою Чорноморська, 17. Залишаючись власником вже зведеного до того часу будинку на Ніжинській, 56, сам Веселовський в 1913 р. проживав у будинку А. К. Мартинової на Соборній вул., 1.
Єдиною незаперечною інформацією про величну прибуткового будинку на Ніжинській, є відомості про автора проекту — відомого майстра одеського модерну, архітектора Ф. Е. Кюнера.
Втім, ряд елементів внутрішнього оздоблення вказують на можливу соавторську участь М. Г. Рейнгерца або М. І. Лінецького. Точна дата зведення будинку до кінця не визначена, однак, слідуючи аналізу стилістичних рис, правдоподібніше всього вона укладається у проміжок між 1905 і 1909 рр. Тож досить проблематично визначити, хто з домовласників того періоду був замовником будинку.
У 1913 р. на Ніжинській, 56 розміщувалися бакалійний магазин Є. Проніної і кравецька майстерня Г. Мікка. Більшість мешканців будинку відносилося до т. зв. «середнього класу». У тому ж році серед них значилися А. Я. Гольфанд, старший швейник шефського цеху Т. Алексєєв, працівник газетного бюро В. С. Гусєв, генеральний консул і комісійний агент Болгарського царства Б. П. Кісімов, провізор, власник власного аптекарського магазину і голова Одеського Фармацевтичного товариства, домовласник Д. О. Лейбензон, довірений акційного товариства «Жирард м-р Гілле і Дітріх» Карл Августович Рейнерт, власник столярної майстерні В. Хаїт.
Так само в будинку проживав доктор медицини Лазар Абрамович Зільберберг, який тут же вів приватну практику з лікування внутрішніх і нервових хвороб. Одним із справжніх старожилів будинку значилася Марія Леопольдівна Мельтцера, оперна співачка, режисер, заслужена артистка СРСР, що жила тут з 1899 по 1922 рр. В більш пізні часи, у 1944—1958 рр. за цією адресою жив офтальмолог, професор І. А. Кобозєв.
Ділянка, на якій розташований будинок, має досить значні розміри, забудований двір периметрально за трьома з чотирьох сторін. Сам будинок складається з двох крил, що утворюють нерозривну Г-подібну в плані споруду. Чолове та дворове (лівобічне) крила — чотириповерхові, причому чолове додатково обладнано напівпідвалом з глибокими приямками з боку вулиці. У плани домовласника, ймовірно, входило зведення правобічного і тильного крил, які разом з існуючими утворили б типовий для того часу двір-колодязь. Однак старий безтилевый тильний флігель другої половини XIX ст. так і не поступився місцем новій будові, а правобічне крило і зовсім не було побудовано. З цього боку нависає над двором величезний брандмауер крила сусіднього прибуткового будинку М. А. Яковлєва (Ніжинська, 54, кут Льва Толстого).
Оформлення і характер архітектури головного фасаду довжиною в 10 віконних вісей відповідає солідному прибутковому будинку початку XX ст., композиція підпорядкована принципам суворої симетрії. Центральні дві вісі зайняті виразним ризалітом, чия вертикаль створює ефект домінування вертикальних членувань будинку над горизонтальними.
В ризаліт влаштований портал півциркульної арки проїзду, простінки якого оброблені пластичним за тектонікою лінійним рустом великого масштабу. Кути верхньої частини порталу доповнені широкими прямокутними консолями зі спрощеними вставками традиційного для модерну обріста.
Портал арки проїзду
Напівпідвальні отвори виділені стриманими простими лиштвами з замковими каменями, нижні половини простінків першого поверху покриті нерозривними тягами суворого лінійного русту. Верхні частини простінків пожвавлюються лініями віконних лиштв з геральдичними замковими каменями.
Обробка напівпідвалу і першого поверху
Перший і другий поверхи розділені умовним карнизом, у простінках другого поверху розташовані тяги лінійного русту, що представляють собою зменшений за масштабами варіант на першому поверсі.
Віконні прорізи увінчані могутніми прямими сандриками на пластично вигнутих консолях з обристовими жолобками в чолових частинах. В ризаліті над порталом розташований балкон, широкий дверний отвір якого увінчаний більш потужною і широкою версією рядових сандриків другого поверху. Центральні дві вісі кожної з основних фасадних площин на всіх поверхах (крім першого) зайняті широкими балконами з просторими настилами. Балкони менших розмірів розташовані в центральному ризаліті. Оригінальні та рідкісні за малюнком ковані огорожі в стилі модернізованого історизму нині, на жаль, прикрашають тільки балкон третього поверху в ризаліті, інші поступово втрачалися при ремонтах радянського часу.
Обробка другого поверху
Вікна третього поверху обрамляються у верхніх частинах виразними півлиштвами, між якими пролягли суцільні тяги без орнаменту. Отвори в ризаліті будовані під загальною півлиштвою.
Обробка третього поверху
Четвертий поверх будинку вирішено у більш «полегшених» формах, вікна доповнені масивними підвіконнями, над їх прорізами розташовані вертикальні фільонки з симетричною барельєфною орнаментацією. Між вікнами, під самим карнизом, простінки пожвавлюються ліпними обристами, стилізованими під квіткові букети.
Оздоблення четвертого поверху
Центральний ризаліт увінчаний виразним напівкруглим фронтоном з трьохдольним горищним вікном аналогічної форми. Фронтон фланкований двома високими пілонами без декору. Ще два пілона підкреслюють краї фасадної площини будинку в цілому. Дах будинку має великий винос і спирається на дерев’яні ковзани (той же прийом можна бачити і на тильній стороні будинку).
Не зайняті декором частини простінків оштукатурені «під шубу» і пофарбовані в темно-сірий колір, що добре контрастує з більш світлим (в нинішні часи — жовто-біжовим) кольором лиштв і декоративних деталей, вносячи у важку архітектуру будинку нотку витонченості.
Оформлення арки проїзду носить характер суворої урочистості і, в цілому, кілька еклектизовано. Внутрішній обсяг розділений на кілька прольотів, що спираються на рустованыий цоколь безордерними пілястрами. Площини стін між ними пожвавлюються великими фільонками-рамками, властивими більш ранній архітектурі історизму. Перед самим виїздом у двір, одні навпроти одних розташовуються пишно декоровані різьбленням двері, одні з яких ведуть в під’їзд чолового крила, другі — у квартиру першого поверху (її вікна розташовані праворуч від вуличного порталу арки).
Арка проїзду
На відміну від чолового, тильний фасад будинку і фасад його лівобічного крила практично позбавлені будь-яких архітектурних вишукувань. Головною родзинкою і композиційною домінантою дворового фасаду чолового крила є потужний напівкруглий ризаліт, що частково вміщає в себе обсяг сходової клітки головного під’їзду. Його планувальна форма зумовила наявність напівкруглих міжповерхових майданчиків між маршами сходів. В ризаліті збереглися також чудові світлові вікна напівциркульні з незвичайним членуванням автентичних плетінь, які з внутрішнього боку доповнені чудовими різьбленими елементами.
Дворові фасади
Левобічне крило являє собою масивний обсяг багатоступінчастого виносу, обладнаний власною сходовою кліткою, що частково обслуговує ще й службові приміщення квартир чолового крила.
Як вже мовилося вище, одні з дверей, розташованих в арці, ведуть в просторий і імпозантно оформлений під’їзд будинку. Вона являє собою чудовий приклад віденського сецесіону в столярному мистецтві початку XX століття. Аналогічні двері, що дуже погано збереглися, ведуть в під’їзд розташованого неподалік будинку Косаговської (Ніжинська, 66), проте обидва будинки ріднять не тільки аналогічні двері, але й сходові огорожі парадних сходів. Як і в будинку Косаговської, тут встановлені дуже дорогі секційні перила у стилі декоративного модерну початку 1900 рр.
Якщо розглянутий будинок зводився пізніше будинку Косаговської, то його оздоблення, ймовірно, скопійовано на прохання самого замовника або версія про співпрацю Кюнера з Рейнгерцем або Лінецьким підтверджується саме наявністю в обох будинках схожих деталей.
Крім чудових перил, мармурових сходинок і бетоно-мозаїчних майданчиків, в під’їзді будинку збереглися квартирні двері в стилі модернізованої еклектики рідкісного зразка і плафон над сходами з пишним ліпним карнизом.
Під’їзд чолового крила
Вікно:
Сходи в лівобічному крилі, що виконані в традиціях бюджетних службових сходів, є зразком відносно недорогого чавунного лиття. На підсходинках збереглися клейма «Насл. Нудельман», перила набрані з еклектичних балясин поширеного дизайну. Подекуди збереглися квартирні двері двох різновидів — дво- і одноствірчасті, їх дизайн виконаний за одним з недорогих еклектичних зразків.
Сходи лівостороннього крила
Сходові огорожі:
Підсходинки:
Квартирні двері:
Всю ширину тильної сторони ділянки займає простий двоповерховий флігель, позбавлений будь-яких архітектурних вишукувань. Тут зберігся автентичний кований козирок над входом, прості еклектичні балясини і неоготичні підсходинки, що часто зустрічаються.
Тильний флігель
Козирок над входом:
Сходові огорожі:
Використана література та архіви
- «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
- «Одеса. Архітектурно-історичний нарис». В. І. Тимофеєнко
- _56 Стаття на українській Вікіпедії
Автори
- Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
- Дмитро Шаматажи, фотограф і упорядник