Троїцька, 29

Одеський молокозавод відомого московського промисловця О. В. Чічкіна був першою промисловою спорудою в практиці архітектора Л. М. Чернігова і останньою серед його дореволюційних будівель.

Тип будівлі: виробничий будинок, завод
Стиль: раціональний модерн, ретроспективний модерн, цегляний стиль
Архітектор: Л. М. Чернігів
Дата будівництва: 1914-1915
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення

Фасад

Загальний вигляд з боку вулиці Троїцької

Ділянку, на якій згодом виріс справжній шедевр промислового модерну, в середині XIX століття посідало єврейське жіноче ремісниче училище. На початку 1900-х років будинком за нинішньою адресою Троїцька, 29 володіли Рабіновичи. Через десятиліття, неабияка споруда числилася за Давидом, Федором, Євгеном та Ольгою Рабіновичами. Серед відомих у свій час людей, які жили в будинку Рабіновичів, варто згадати інженера-технолога Костянтина Яковича Шестопала (згідно адресному довіднику за 1908 рік).

У 1913 році відомий московський промисловець Олександр Васильович Чічкін орендував будинок Рабіновичів і старі будови з боку вулиці Успенської під злам і подальше будівництво.

Головний фасад

Загальний вигляд з висоти будівлі «Промінвестбанку»

Купець 1-ї гільдії О. В. Чічкін заснував в країні молочну імперію і мережу магазинів, мав 91 магазин у Москві, 7 в Одесі, 3 в Харкові, 5 в Тбілісі, по 2 в Баку, Ростові-на-Дону. В Одесі молочну продукцію О. В. Чічкіна реалізовували магазини на Дерибасівській, Кінній, Базарній, Рішельєвській, Тираспольській, Олександрівській та Троїцькій вулицях.

Олександр Васильович Чічкін

Олександр Васильович Чічкін народився в 1862 році в селі Коприно Рибінського повіту Ярославської губернії в сім’ї лоцмана. За сприянням промисловця В. І. Бландова закінчив реальне училище, Петровську сільськогосподарську академію в 1886 році. Після цього 3 роки стажувався в інституті Пастера в Парижі. Молодий підприємець першим в Москві відкрив спеціалізований магазин молочної продукції. До цього в московських магазинах торгували тільки сиром, а інша молочна продукція продавалася на вулиці і ринках, безпосередньо її виробниками. Його справа швидко розвивалося, і незабаром він зайнявся не тільки продажем, але і переробкою молока.

Перший міський молочний завод був побудований в Москві в 1910 році завод переробляв 100-150 тонн молока на добу і був одним з найсучасніших за технічним оснащенням підприємством свого часу. До 1914 року підприємства Чічкіна включали в себе: молочний завод та сирно-сметанну філію, 91 молочний магазин, маслозаготівельні станції в Сибірі. Магазини в Москві обслуговували 36 вантажних і 8 легкових автомобілів. На підприємствах працювали 3 тисячі робітників. Чічкін застосовував на своїх підприємствах свою власну оригінальну методику виховання, просування і стимулювання співробітників.

Реклама О. В. Чічкіна

Представництво О. В. Чічкіна в Одесі з’явилося на початку 1910-х років, а разом з ним і необхідність налагодити місцеве виробництво. Проект великого виробничого будинку був замовлений одному з кращих представників одеського модерну — Леоніду Марковичу Чернігову. Зведена ним будівля молокозаводу стала останньою дореволюційною роботою майстра (будівництво завершено в 1915 році). Незважаючи на те, що від закінчення будівництва до Жовтневої революції залишалося всього три роки, творіння Чернігова встигло увійти в літературу того часу. Наприклад, його опис можна зустріти в оповіданні одеського письменника Є. Ладиженського «Мадам Мірвіс купує піаніно».

У 1918 році на О. В. Чічкіна обрушилася смуга нещасть: загинув під трамваєм його син Олександр, потім помер в Одесі один з братів, Іван Васильович, а інший брат — Микола Васильович, поїхавши на похорон, також загинув через безглузду випадковість (впав у шахту ліфта молокозаводу). Чічкін виїхав в Одесу, а потім опинився в еміграції у Франції. 5 жовтня 1918 року його підприємства були націоналізовані. У 1922 році він повернувся в Радянську Росію.

До нового порядку Чічкін швидко пристосувався. До 1928 року він був старшим консультантом наркомату торгівлі СРСР, тісно співпрацюючи з А. В. Мікояном.
У роки Непу Чічкін знову відкрив в Москві свій молочний магазин. Навесні 1929 року його направили на «трудове перевиховання» в Північний Казахстан. У засланні він продовжував займатися своєю справою, читаючи лекції про організацію молочного виробництва. У 1931 році Молотов і Мікоян визволили Чічкіна із заслання, відновивши його у всіх попередніх правах.

Навіть після відходу на пенсію до нього часто зверталися за порадами організатори харчової промисловості. Своїми рекомендаціями він допомагав становленню і розвитку виробництва кислого молока, ряжанки, ацидофіліну, сирних продуктів і молочно-карамельних сумішей на заводах Поволжя, Закавказзя, Ленінградської області і Карелії в 1930-1940-х роках. Під час Великої Вітчизняної війни він взяв участь у розробці технології виробництва молочних продуктів при меншій витраті сировини. У 1944 році Чічкін давав рекомендації з розвитку молочного тваринництва та виробництва в Середній Азії.

У квітні 1947 року Олександр Васильович запропонував уряду розвивати у відновлюваних після війни регіонах мало — і середньопотужні підприємства з переробки молока, ці пропозиції були прийняті для розвитку молочної індустрії в цих регіонах в кінці 1940-х — першій половині 1950-х років. За свою діяльність Олександр Васильович Чічкін був нагороджений орденом «Знак Пошани». Помер він в кінці січня 1949 року і був похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Загальний вигляд молокозаводу О. В. Чічкіна з боку в’їзду з вулиці Успенської

Післяреволюційна історія будівлі молокозаводу вийшла менш бурхливою. У 1920-ті роки тут розмістилася молочна секція Одсільгомпкредитспілки, а в 1930-ті — Одеська окружна спілка тваринницько-молочної кооперації.

Молочна епопея цього підприємства продовжилася і після війни. У 1950 роки в будівлі розмістився міський молочний комбінат, а поблизу, на Троїцькій, 28 виріс профспілковий будинок його співробітників (будівництво завершено в 1957 році).

В нинішні часи неабияк пошарпану часом будівлю займають офіси різних організацій. Незважаючи на досить старий стан і помітно понівечений фасад, колишній молокозавод Чічкіна не втратив монументальності і шляхетних рис, притаманних творчості Л. М. Чернігова.

Компонування чотириповерхової будівлі з мансардою дуже просте. Суворий паралелепіпед заводу, який рахується Троїцькою, 29 йде вглиб кварталу в якому займає наскрізну ділянку, з в’їздами, як з Троїцької, так і з Успенської. Головний фасад орієнтований в бік Пушкінської і паралельний їй. Внаслідок щільної периметральної забудови кварталу, огляд головного фасаду будівлі вкрай утруднений. Найкращий вигляд будівлі із землі відкривається з боку Троїцької, звідки можна чітко розгледіти правобічний брандмауер і головний фасад в сильному перспективному скороченні. Огляд сильно ускладнюється і величезною будівлею «Промінвестбанку» на розі Пушкінської та Троїцької, з висоти якого, втім, молокозавод чудово проглядається.

Освітлення приміщень реалізоване тільки через великі вікна головного фасаду, що має ширину в п’ятнадцять вісей і повністю позбавленого ліпного декору. Торцеві і тильний (протилежний головному фасаду) брандмауери не мають не тільки архітектурного оздоблення, але і вікон. Вікна, розташовані на тильному брандмауері були пробиті в більш пізні часи і проектом не передбачалися.

Крайні вісі головного фасаду виділені вузькими, спрямованими вгору ризалітами з трапецієподібними фронтонами на рівні мансарди.

Крайні ризаліти головного фасаду

Лівобічний ризаліт, вигляд знизу вгору

Правобічний ризаліт, вигляд з вулиці Троїцької

Ширину п’яти центральних віконних вісей займає масивний фронтон барокових обрисів. Додаткову пластику фасаду надають безордерні пілястри в простінках двох верхніх поверхів. Прямокутні вікна другого поверху вписані в неглибокі напівциркульні ніші, форма яких добре гармонує з формою вікон на площині центрального фронтону. Перший поверх повністю позбавлений обробки, якщо не вважати суворий портал входу в приміщення лівобічної сходової клітки.

Портал входу в конторські частини будівлі

Загальний вигляд

В цілому композиція фасаду симетрична, якщо не брати до уваги потужний трапецієподібний в плані ризаліт, зрушений кілька правіше центральної вісі.
В ризаліт обладнані правобічні сходи, а в його верхньому ярусі влаштовані відносно невеликі овальні вікна, що кілька пом’якшують архітектурну суворість споруди в цілому.

Великий сходовий ризаліт

Сама будівля була побудована з якісної червоної цегли і зовнішні стіни спочатку не штукатурилися, однак у радянські післявоєнні часи головний фасад і торцеві брандмауери були облицьовані стандартною плиткою-кабанчиком сіро-пісочного кольору. Тоді ж на брандмауері з боку Троїцької червоною плиткою виклали напис «Слава труду», який «прикрашає» будівлю і понині.

Викладений плиткою напис «Слава труду»

Односхилий дах, зі спуском у бік головного фасаду, при будівництві був вкритий червоною черепицею, що збереглася фрагментарно.

Від внутрішнього планування заводу залишилися тільки сходові клітки, лівобічна з яких зберегла оригінальний кахель на поверхових майданчиках, і незвичайний за виконанням оздоблення стін руст. Ймовірно тут розміщувалися приміщення контор заводу. Інші приміщення були оброблені гранично раціонально і без надмірностей, як і вимагало призначення будівлі.

Оздоблення сходової клітки конторських приміщень

Оздоблення стін

Незважаючи на досить непривабливий стан в нинішні часи, молокозавод Чічкіна являє собою дійсно унікальне явище в одеській передреволюційній архітектурі. Рідкість стилю модерн в будівлях промислового призначення робить будівлю по-справжньому цінною, що становить чималий інтерес для дослідження.

Використана література та архіви

• Стаття про молокозаводі в блозі Antique
• «Стара Одеса. Торгівля і Промисловість». В. Дроздовський
• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• Стаття про Троїцьку на сайті про Одесу
• Довідник «Вся торгово-промислова Одеса» за 1914-й рік

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
• Марина Томенко, редактор