Садиба Толстих

Оздоблення залів другого поверху, в цілому, має більш імпозантний і вишуканий характер. Парадні сходи ведуть на довгастий, прямокутний в плані майданчик, викладений великими плитами білого мармуру, у вузьких торцях якого розташовані високі різьблені двері, що ведуть до кімнати другого поверху. Одне з світлових вікон сходової клітки на другому поверсі зберегло ефектний вітраж, набраний з попередньо розписаного скла, частина з якого нині втрачена.

Планування другого поверху в цілому подібне до плануванню першого. Центральну поперечну вісь будинку займають аванзал і овальна зала (Біла), витримані в єдиному стилі рококо. Біла зала, яка є найбільш імпозантною серед кімнат будинку, призначалася для різних світських заходів, прийомів і балів, під час яких могла вміщати одночасно 12 танцюючих пар.

Обробка і оздоблення Білої зали, включаючи меблювання, збереглися до наших днів практично в первозданному вигляді. Стінні площини прорізані по вертикалі чергуються лопатками і фільонками-рамками, рясно декорованими пишною ліпниною. Картину розкоші і тонкого смаку зодчих доповнюють виразний карниз з ліпними дентикулами, широкий фриз з овальними медальйонами, велика ліпна розетка тонкої роботи на стелі, оригінальні венеціанські дзеркала, фланкуючі центральне вікно напівротонди і чудовий, орнаментований по периметру кімнати паркет з 22 цінних порід дерева.

Аванзал Білої зали

Біла зала

Чудове оздоблення Білої зали не обійшли увагою кінематографісти: наприклад, у 1978 році тут знімалися сцени фільму «Д’артаньян і три мушкетери», де епізодичні дії за сценарієм відбувалися в Луврі.

В різних залах палацу, починаючи з епохи німого кіно і по наші дні, було знято безліч художніх фільмів і серіалів.

З Білої зали можна потрапити на балкон, який півколом огинає напівротонду з боку Літнього саду.

З правого боку (при погляді від аванзалу) до Білої зали примикає Шовкова вітальня, через яку звідси здійснюється доступ в Мармурову вітальню, колишню їдальню графської родини. Шовкова вітальня з’явилася на початку XX століття, коли в пам’ять про перев’язі з орденом Станіслава ІІ ступеня, отриманим графом М. М. Толстим (молодшим) від Миколи II за створення станції швидкої допомоги та постійне меценатство, кімната була оброблена спеціально замовленим в Китаї шовковим полотном за зразком перев’язі.

Шовкова вітальня

Чималий інтерес в оздобленні Шовкової вітальні представляють також чудова, поліхромно розфарбована ліпнина стелі і паркет складного геометричного малюнка, який чудово зберігся.

Великі прямокутні стінні площини, задраповані шовковим полотном обрамлені рамками з тонким ліпним орнаментом, центральну частину протилежної вікнам стіни займає величезне дзеркало, вбудоване в напівциркульну нішу.

В процесі чергової реставрації, в 1970-х роках, постарілі від часу шовкові полотна замінили на нові, залишивши в якості прикладу тільки два потемнілих від часу оригінальних фрагмента. Нове полотно було виготовлено за спецзамовленням на Херсонському бавовняному комбінаті.

Мармурова вітальня цікава стелею, кесонованою в англійському стилі і червоно-бежевими стінами, обробленими штучним мармуром. Тут знаходиться головний скарб старовинної садиби — «золотий» рояль фірми «K. M. Schröder», який повністю оброблений чудовою різьбою і розписними вставками.

**Мармурова вітальня*

Суворі дерев’яні двері з різьбленим навершям ведуть в невелику кімнату, що служить свого роду «тамбуром» картинної галереї і має окремий вхід з боку парадних сходів. Дуже аскетичне оздоблення приміщення вдало контрастує з багато декорованою ліпниною стелею і ефектно підкреслюється чудовим автентичним вітражем, через який з боку вулиці здійснюється освітлення. Віконний вітраж розташований на одній вісі з головним входом з вулиці.

Тамбур картинної галереї

В іншому боці будинку розташовані особисті покої графської родини, в яких нині розміщуються дві музейні експозиції, присвячені спадщині графів Толстих в Одесі (у Червоній вітальні) та історії Одеського Будинку вчених (в Симфонічній вітальні).

Використана література та архіви

• «З історії архітектурних пам’яток Одеси». Терещенко Г. В.
• «Зодчі України кінця ХVIII — початку ХХ століть.
  Біографічний довідник». В. І. Тимофеєнко
• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Архітектура Одеси. Стиль і час» В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• Офіційний сайт
• Одеський Будинок вчених

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і упорядник