Історія Оперного театру. 1873-1917

---

Конкурс на кращий проект нового Міського театру, оголошений муніципалітетом під впливом громадськості, тривав кілька років, протягом яких було представлено понад 40 проектів вітчизняних і закордонних майстрів. Серед праць одеських архітекторів найбільш цікавою була визнана робота А. О. Бернардацці. Згодом їх відхилили і затвердили позаконкурсний проект молодих на ту пору віденських архітекторів Фердинанда Фельнера (1847-1916) і Германа Гельмера (1849-1919). Знамените в Європі архітектурне бюро «Felner&Helmer» було плодом їх тісної та довготривалої співпраці.

Тип будівлі:

• театр
• громадська споруда
• видовищна споруда

Стиль:

• еклектика
• бароко
• ренесанс
• рококо

Архітектори і дати будівельних робіт:

• Г. Гельмер, Ф. Фельнер (Архітектурне бюро «Felner&Helmer») (конкурсний проект, затверджений проект), поч. 1880-х р.р., 1882
• Ф. В. Гонсіоровський, Ю. М. Дмитренко, А. О. Бернардацці (доробка проекту, будівництво), 1884-1887
• С. А. Ландесман (ремонтні роботи), 1917-1919
• А. В. Щусєв (відновлення після пожежі, проект), 1926
• інж. Н. А. Давидов (відновлення після пожежі, реалізація підготовленого проекту), 1926-1927
• В. І. Кундерт (ремонтно-відновлювальні роботи), 1942
• Н. А. Шаповаленко, Н. Ф. Евангелиди, інж. І. І. Корнет, інж. Р. В. Ясинський (реставрація, реконструкція, модернізація, зміцнення фундаменту), 1964-1967,
• Н. А. Дыховичная і інж. Е. Н. Биков (Київ, реставраційний відділ), інж. В. І. Снісаренко і Ю. А. Катруца (Київ, загальнобудівельний відділ) (реставрація, посилення конструкцій, будівництво підстанції), 1996-2007

Скульптори:

• Ф. Фридль, Ф. Наталі (ескізні, скульптурні роботи)
• Л. Стрикциус (ліпні роботи)
• Ф. Етель

Художники:

• Ф. Лефлер (розписи в інтер’єрах),
• А. Котт

Дата будівництва:

• 1884-1887.

Статус:

• пам’ятка архітектури та історії національного значення.

Сучасна функція:

• Одеський національний академічний театр опери та балету .

Друга адреса:

• Ланжеронівська, 6

Всього за проектами бюро «Felner&Helmer» було побудовано 48 європейських театрів, серед яких одеський був 13-м за хронологією, що породило серед жителів міста чимало забобонних толків. «Театральні закрійники» Європи, фірма Фельнера і Гельмера не створювала типових проектів і не розробляла єдиних стандартів для їх складання, кожен зведений ними театр був унікальним, хоча в деяких випадках проектувалися дуже схожі між собою будови. Важливий був і той факт, що відомим австрійцям часто вдавалося мінімізувати витрати за кошторисом, не жертвуючи рівнем імпозантності споруди, через що будівля всіх 48 театрів зажадала приблизно стільки ж коштів, скільки зведення паризької Гранд Опера (Опера Гарньє).

Г. Гельмер та Ф. Фельнер

На території України за проектом Фельнера і Гельмера побудований ще один театр — в Чернівцях, з яким пов’язаний досить курйозний випадок. Проект чернівецького театру виявився досить дорогим для міської казни, і поки городяни збирали кошти, Гельмер і Фельнер продали його іншому місту — Фюрт в Баварії. Тому чернівецький театр має свого брата-близнюка в Німеччині — обидва театри дійсно дуже важко розрізнити зовні. Завдяки пожертвам меценатів, заможних городян, в 1905 році місто отримало чудовий театр, побудований в рекордні терміни — за 14 місяців. Однак проект, який створювався саме для Чернівців і реалізований в результаті у Фюрті, з міркувань надання чернівецькому театру індивідуальності, довелося спішно переробляти зі зміною окремих елементів і деталей фасаду. Цікаво, що цей проект багато в чому успадкував риси театру в Клуж-Напоке (Румунія).

Серед без малого півсотні театральних будівель Гельмера і Фельнера найбільшу популярність одержали театри у Відні («Volkstheater», «Stadttheater» та ін), Зальцбурзі, Граці, Софії, Загребі, Празі, Аугсбурзі, Берліні («Theater Unter den Linden»), Майнці, Дармштадті, Сегед, Торуні, Братиславі, Тімішоарі, Цюріху, Брно та інших великих містах Центральної та Східної Європи. Зрозуміло, театр в Одесі займає в цьому списку одне з найпочесніших позицій.

Слід зазначити, що проект Фельнера і Гельмера, переміг в конкурсі не тільки завдяки своїм видатним інженерно-естетичними якостями, але і старанням графа М. М. Толстого (старшого), який обіймав посаду директора колишнього Міського театру і згодом став їм у відбудованому.

Проект нового Міського театру, представлений архітектурним бюро «Felner&Helmer»

Затверджений проект не був опрацьований в деталях, а самі архітектори у період будівництва в Одесу не приїжджали. Тому багато було переглянуто та удосконалено місцевими архітекторами Ф. В. Гонсіоровскім, А. О. Бернардацці і Ю. М. Дмитренко. Саме їх художнього смаку театр зобов’язаний своїм неповторним, унікальним виглядом — відмінність між проектом австрійців і його реалізацією досить помітна, хоча загальна концепція була залишена колишньою. Високий двоярусний портал головного входу, увінчаний класичним трикутним фронтоном, був висунутий далеко за межі основного об’єму у вигляді потужного ризаліту, дах якого згодом став основою для відомої скульптурної групи, що зображає Мельпомену, яка летить на колісниці, запряженій чотирма пантерами. З бічних стін сценічної коробки зникли аркатури, окремі фрагменти фасаду були ретельно перероблені.

Проект нового Міського театру на етапі доопрацювання

Слід відзначити високий рівень розв’язання задачі протипожежної безпеки, одна з обов’язкових умов муніципального конкурсу — неприпустимо було б допустити повторення трагедії, яка завершила життя старого театру. Втім, незважаючи на це, пожежа в новому будинку в майбутньому все ж сталася, однак, на щастя, настільки деструктивних наслідків не мала.

На відміну від старої будівлі Міського театру, нова замислювалася орієнтованою головним фасадом до вулиці Рішельєвської, тобто її поздовжня вісь була суворо перпендикулярна такій у попередній споруді. Новий театр проектувався не тільки як храм сценічного мистецтва, але і як важливий містобудівний об’єкт і головна домінанта в перспективі примикаючих і прилеглих вулиць, звідки б добре проглядався монументальний, динамічний силует споруди.

З моменту пожежі до закладки першого каменя в новий фундамент пройшло майже 11 років. Будівництво велося підрядним способом з місцевих матеріалів. Незважаючи на традиційну економічність проектів Гельмера і Фельнера, на роботи була витрачена величезна на ті часи сума — 1,5 мільйона рублів, з яких 80% граф М. М. Толстой вніс особисто. Природно, такі витрати суспільство сприймало неоднозначно, і в газетах часто з’являлися досить невтішні статті з пропозиціями, куди б краще направити ці гроші.

Іронічні зауваження і суперечки з приводу того, чи був необхідний Одесі саме такий театр, довгий час не вщухали і після закінчення його будівництва. Так, один з театральних критиків того часу писав: «Одесса мне напомнила промотавшегося помещика, который на последние деньги купил золотое блюдо и, назвав гостей, преподнес им на этом блюде корку черствого хлеба». А відомий публіцист Влас Дорошевич взагалі пропонував помістити в газеті оголошення наступного змісту: «За ненадобностью продается совсем новенький, малодержаный театр на своз». На виручені кошти пропонувалося побудувати театр менш манірний, але більш доступний.

Новий Міський театр в пресі часів будівництва

Остаточний проект нового Міського театру

16 вересня 1884 року відбулася урочиста закладка нового театру, а 1 жовтня 1887 року вважається датою закінчення всіх робіт. Будівельники дотримали своє слово і виконали зобов’язання в точно обумовлені терміни. Театр закінчено день у день — 15 вересня 1887 року, а на 1 жовтня була призначена церемонія закладки останнього каменя. За спеціально розробленим сценарієм вона почалася рівно опівдні.

«Одеський театр найкращий у світі!», — вигукнув Фердинанд Фельнер, приїхавши в Одесу з нагоди закінчення будівництва, і відкрив урочистість, вручивши міському голові Григорію Маразлі позолочений ключ від театру. Згодом він був поміщений в металевий ящик і замурований у підніжжя дзеркала на сходах західного портика театру.

Г. Маразлі та члени міського управління вітали численних гостей. До залу були запршені представники військової адміністрації, іноземні консули, професура, лікарі, вчителі, виборні від міщанського та купецького станів.

Публіка не приховувала захоплення від побаченого, милуючись раніше небувалим за своєю пишністю архітектурним творінням. Прозвучав «Пролог» — історико-музичний екскурс у минуле міста, спеціально написаний до цього дня Григорієм Лішиним, а драматична трупа першого антрепренера оновленого театру В. Черепенникова показала сцену з драми О. С. Пушкіна «Борис Годунов» і третій акт комедії А. Грибоєдова «Горе від розуму». Парадний спектакль закінчився пізно вночі, а ввечері театр осяяло безліччю вогнів.
В ті часи це була ледь не єдина будівля в місті, обладнана електрикою.

В номері «Новоросійського телеграфу» за жовтень 1887 року більше половини друкованого обсягу займає розповідь про одеський міський театр:

«Новый Городской театр построен на театральной площади, на месте сгоревшего театра… Наружный фасад театра приведен в стиль итальянского Возрождения...»

«По высоте здания архитектурно имеются три главных яруса: нижний, цокольный, заключающий в себе партер; второй, в котором помещаются бель-этаж и первый ярус; и третий, заключающий в себе второй ярус и галерею. Далее мы видим по фасаду полукруга с обеих сторон открытые балконы. Таких балконов на всем фасаде десять: восемь малых и два больших с тремя просветами каждый…К театру существуют три главных подъезда...»

«Потолок украшен замечательно изящной лепной работой и отделан золотом. Средняя часть потолка занята четырьмя картинами, чрезвычайно мастерски и художественно исполненными венским художником Лефлером. Сюжеты для картин взяты из четырех произведений великого английского драматурга В. Шекспира „Гамлет“, „Сон в летнюю ночь“, „Зимняя сказка“ и „Как вам это понравится“.

Повідомивши ці відомості, критик з „Новоросійського телеграфу“ попутно помічав:

„Жаль только, что эти прекрасные картины по своим сюжетам будут непонятны большинству жителей. Неужели нельзя было подобрать сюжеты для картин из русских произведений или из русской оперы?“.

Театр на ранніх одеських листівках

Театр в образотворчому мистецтві

У путівнику по Одесі (1914) Г. Москвич серед переваг театру згадує „прекрасное отопление и вентиляцию, которые поддерживают равномерную температуру не только зимою, но и летом. Наружный воздух пропускается предварительно мимо парусов, обдаваемых водой, которая в знойные дни охлаждается льдом, и затем, посредством нагнетательного вентилятора, приводимого в движение паровой машиной, воздух очищенный и согретый зимою или охлажденный летом, распространяется равномерно по всему театру“.

Театр з боку Рішельєвської на дореволюційних листівках

До 1919 року театр існував як приватне видовищний заклад, управлявшееся антрепренерами. Через 4 роки після відкриття нової будівлі антрепризу очолив артист Імператорських театрів І. Н. Греків. Вже через рік він вирішив включити в репертуар російську оперу, і до постановки почали готувати «Демона» Антона Рубінштейна, а також «Пікову даму» П. В. Чайковського.

Нерідко знаменитий композитор приїжджав до Одеси і, будучи присутнім на репетиціях, особисто давав поради виконавців головних партій і диригент Н. Б. Еммануелю.

Театр з боку Рішельєвській на дореволюційних фотографіях

Також Чайковський рекомендував в якості головного диригента Йосипа Прібіка, який у 1894 році був прийнятий на посаду за конкурсом. Він був музичним керівником одеської Опери протягом сорока трьох років — до 1937 року. У радянські роки Прибік одним з перших отримав звання заслуженого, а потім і народного артиста України і звання Героя праці.

З перших років існування новий театр став центром суспільного і музичного життя Одеси. Як відзначав у книзі «60 років в оперному театрі» Микола Боголюбов, «…в театре ставились, чередуясь с русской драмой, итальянские оперные спектакли. И не было в Западной Европе ни одной знаменитой певицы или певца, которые не пели бы в Одесском оперном театре». На сцені театру співали Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Соломія Крушельницька, Антоніна Нежданова. Танцювали Ганна Павлова, Айседора Дункан, Катерина Гельцер. Концертували Сергій Рахманінов і Олександр Скрябін. Грали драматичні актриси Сара Бернар і Елеонора Дузе, італійський трагік Ернесто Россі. Оркестром диригували Петро Чайковський і Микола Римський-Корсаков, Антон Рубінштейн та Едуард Направник, Аренський Антон, Олександр Глазунов і багато інших.

Вид театру з боку вулиці Ланжеронівської та Театрального садка на дореволюційних листівках

Не був залишений без уваги і балет. В трупу І. Я. Сетова, гастролювавшу в Одесі в 1889 році, входили італійські артисти на чолі з прима-балериною А. Белла; балетмейстер Д. Саракко поставив балети «Сільвія» Деліба, «Ексцельсіор» Маренко, «Брама» Даль Арджине, «Есмеральда». З середини 1890-х років у театрі ставилися головним чином оперні спектаклі. В антрепризі Салтикова як балетмейстера працював Ф. Ніжинський, ставив танці у багатьох операх.

Вид театру з боку вулиці Ланжеронівської та Театрального садка на дореволюційних фотографіях

Епоха розквіту театру припала на 1897—1900 роки, коли установою керував співак і антрепренер Олександр Сибіряков.

В Одесі гастролювали Луїза Тетрацини, Маттіа Баттістіні, драматична трупа Миколи Соловцова. З 1903 року антрепризою керувала співачка Марія Лубковська. В 1905 році вона організувала гастролі видатного італійського баритона Тітта Руффо. Разом з ним у ряді вистав — «Євгенії Онєгіні», «Демона» і інших — арії виконували італійський тенор Джузеппе Ансельмі і сопрано з Польщі Яніна Вайда-Королевич.

Сувенірні листівки

Постановником і виконавцем танців в ті роки був Фома (Томаш) Ніжинський — батько всесвітньо відомого танцівника Вацлава Ніжинського. Він створив балетні номери, в тому числі для опер «Кармен» і «Життя за царя». У виставах брали участь в основному вихованці Варшавської хореографічної школи.

У 1910-х р.р. була організована постійна балетна трупа, артисти якої брали участь і в танцювальних сценах опер і в одноактних балетах («Свято Афродіти», 1916, та ін.). Популярністю користувалися балетмейстери Люізинський, Р. Ремиславский, артисти Т. Р. і В. Р. Гамсахурдія, Е. А. Пушкіна, В. Каросса.

Афіші дореволюційного періоду

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пилявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
• Докладна історія театру
• Офіційний сайт театру
• Всесвітня база даних по театральним будівлям і їх історії
• «Архітектурна Енциклопедія». Г. В. Барановський
• Галерея історичних фотографій Одеси
• Стара Одеса в фотографіях
• У публікації використані фотографії з архівів В. Дроздовського, Є. Волокина, компанії «Інкор-Груп», різних сімейних архівів, зборів Літературного та Краєзнавчого музеїв, ОННБ ім. Горького і т. д.

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач

Подяки

• Компанії «Инкор-Групп» і особисто Р. С. Тарпану — за сприяння і допомогу при зборі матеріалу для даної статті.