Краян. Старий адміністративний корпус і будівля заводоуправління
| Краян Історія —1863 — наші дні Примітні будівлі — Старе паровозне депо — Великий паровозний цех — Інструментальні цехи і санвузли |
— Вагонний цех і електропідстанція — Ковальсько-ливарні майстерні і пакгаузи — Новий ливарний і ковальсько-пресовий цехи — Труба і виробничий корпус — Старий адміністративний корпус і заводоуправління — Механічні цехи — Цехи фарбування і металоконструкцій — Монументи — Інші споруди |
Тип споруди:
- адміністративна будівля
Стиль:
- цегляний стиль
- післявоєнний неокласицизм
Архітектор:
- невідомий
Дата будівництва:
- ~1890
- ~1950
- ~1960
Статус:
- об’єкт фонової забудови
Стан:
- частково експлуатоване
Розташування:
Косівська вулиця, 45, Одеса, Одеська область, Україна
Будинок заводоуправління
Праворуч від КПП № 2 розташований суворий триповерховий паралелепіпед заводоуправління. Аналізуючи його стриману, повністю позбавлену вишукувань, архітектуру, можна датувати будову кінцем 1950-х — початком 1960-х рр., однак аналогічна за габаритами будівля добре видна на аерофотознімку Luftwaffe 1941 р., де відображена вже зруйнованою внаслідок бомбового удару. Незаперечно те, що будівля зведена до війни або в ще більш ранній, дореволюційний період, а у повоєнний — відновлена і значно перебудована.
Фонтан біля будівлі заводоуправління та залишки огорожі навколо нього
Паралельно споруді, вже на території заводу, розташований так званий старий адміністративний корпус — двоповерхова цегляно-ракушечникова потинькована будівля кінця XIX століття.
Старий адміністративний корпус
Як і сусідня будівля заводоуправління, корпус зазнав значних руйнувань, а в повоєнний час відновлювався з деякими змінами зовнішнього вигляду. Архітектура будівлі являє собою зразок стриманого цегляного стилю, спочатку фасади не були поштукатурені. Вікна першого поверху — напівциркульні, другого — лучкові. Лиштви вікон розкреповані.
Основні фасади мають протяжність 10 віконних вісей. У центральній частині фасаду, зверненого до паровозного цеху, влаштований неглибокий, увінчаний аттиком ризаліт, що займає ширину двох вісей, але має тривісне компонування. У центрі ризаліту розташований вхід в будівлю. Торцевий фасад, звернений у бік прохідної і механічного цеху № 2, декорований на початку 1960-х рр. у вигляді монументальної, висотою в обидва поверхи, дошки пошани, на яку у вигляді пам’ятного знака поміщені барельєфні зображення орденів, отриманих заводом: Ордени трудового Червоного Прапора і медаль «За оборону Одеси». У повоєнний час у будівлі розташовані: на першому поверсі — медпункт і амбулаторія, на другому — бухгалтерія і лабораторія.
Використана література та архіви
- «Зодчі Одеси». В. Пилявський
- «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пилявський
- Історико-біографічні відомості про рід Унгерн-Штернбергів у відповідній статті на Вікіпедії
Автори
- Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
- Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач