Єлісаветинська, 19

Скромний і, на перший погляд, нічим не примітний будинок на Єлисаветинській, 19 відноситься до переліку маловідомих одеських творінь відомого петербурзького архітектора О. С. Шашина. На відміну від архітектурної, меморіальна цінність будинку досить велика.

Тип будівлі: житловий будинок, міський маєток
Стиль: класицизм, ренесанс
Архітектор: А. С. Шашин
Дата будівництва: 1850 (будівництво), 1950 (післявоєнне відновлення)
Статус: не визначено, об’єкт фонової забудови

Фасад

Загальний вигляд

Невеликий триповерховий будинок з напівпідвалом на Єлисаветинській, 19 споруджений за проектом архітектора Олександра Сергійовича Шашина, незадовго до зведення їм поблизу грандіозного комплексу будівель Рішельєвського ліцею (згодом — Новоросійського університету, 1852-1857 рр.). Ім’я замовника проекту історія не зберегла. У 1899 році ділянка носила номер 13 і належала М. Ксантопуло.

Незважаючи на велику кількість білих плям у відомостях про домовласників, в історії будинку можна знайти чимало відомих імен. У 1870-1905 рр. тут жив знаменитий фізик Ф. В. Шведів — ректор Новоросійського університету; в 1832-1928 рр. — відомий науковець-механік, ректор Новоросійського університету В. М. Занчевській; в 1947-1964 рр. — видатний зоолог, зоограф, мандрівник і поет професор В. І. Пузанов.

В квартирі № 1 цього будинку до 1925 р. мешкала муза Олександра Блока, відома як «Перша любов» поета, Ксенія Островська, дружина спеціаліста з морського права B. C. Садовського. Вона стала натхненницею появи 30 віршів геніального поета, в тому числі і шедевра блоківської лірики «Через 12 років». Трагічна доля цієї жінки лягла в основу книги «Гамаюн» В. Н. Орлова. Зберігається все життя її дочкою зв’язка листів О. Блока, що після смерті матері була передана нею в музей.

Складно сказати якою була будівля до Великої Вітчизняної війни, коли пряме попадання бомби залишило від неї лише напвівобрушені обвуглені стіни. В пам’ять про її видатних мешканців руїни будинку не стали зносити й у 1949-1950 роках, рівно століття з часу побудови, його відновили з максимально можливою відповідністю первісному вигляду. На відміну від фасадів, інтер’єри були повністю втрачені і сьогодні не існує жодної зачіпки, за якою можна було б скласти їх опис.

Головний фасад будинку має протяжність у вісім віконних вісей, дві крайніх правобічні вісі виділені неглибоким ризалітом. Перший поверх трактовано як цоколь і оброблений суворим лінійним рустом. Арка проїзду з простим прямокутним отвором та нехитрими пласкими склепіннями всередині займає всю висоту цоколя, яка в цілому відносно невелика. Арка розташовується на лівобічній вісі і служить композиційною противагою правобічного ризалиту. Незважаючи на сильні руйнування, завдані будинку в роки війни, в арці збереглися оригінальні ковані ворота другої половини XIX століття.

Портал арки і оригінальні ворота

Внутрішній вигляд арки

Другий поверх оформлений виразніше цокольного (першого). Його простінки повністю покриті подрібненим лінійним рустом і доповнені лопатками. Третій поверх пожвавлюється за допомогою членування безордерними пілястрами.

Обробка крайнього ризаліту на третьому поверсі

Балконна огорожа (1950-ті рр.)

Будівля вінчається суворим карнизом, а над ризалітом розміщений аскетичний невисокий аттик.

Дворовий фасад практично позбавлений декору, за винятком простих лиштв другого поверху, доповнених мінімалістичними прямими сандриками.

Вхід в під’їзд розташований у приямку з боку двору. Над ним зберігся великий козирок, підтримуваний масивними чавунними кронштейнами.

Сам під’їзд дуже просторий, хоча для освітлення квартирних майданчиків світла явно недостатньо. І сходові огорожі, і квартирні двері (ті, що збереглися) типові для радянських будинків 1940-50-х років.

Під’їзд

Квартирні двері

У дворі збереглися два невеликих двоповерхових флігеля, абсолютно ідентичні один одному. Флігелі розміщені суворо на одній лінії, перпендикулярній чоловій будові.
Складно судити про ступінь їх автентичності, однак вони зберегли балкони, з вишуканими чавунними кронштейнами.

Внутрішньодворові флігелі

Загальний вигляд

Балконні кронштейни

В цілому, незважаючи на післявоєнне відновлення, будинок, на жаль, втратив занадто багато деталей і елементів оздоблення, через що його архітектурна цінність набагато нижче історичної. Декорація, зведена в 1950 році так і не зуміла приховати всі наслідки руйнування.

Використана література та архіви

• «Зодчі Одеси». В. Пілявський
• «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
• А чи буде свято на вулиці Щепкіна?

Автори

• Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
• Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
• Марина Томенко, редактор