Прибутковий будинок Черкеських
Базарна, 49
Прибутковий будинок Черкеських входить до переліку найкращих творів архітектора Л. Л. Влодека і найяскравіших об’єктів історичної забудови вулиці Базарної. Будівлю за правом можна віднести до найбільш зрілих і довершених зразків пізньої одеської еклектики і так званого «протомодерна».
Тип будівлі: прибутковий будинок
Стиль: еклектика, північноєвропейський ренесанс, бароко
Архітектор: Л. Л. Влодек
Дата будівництва: ~1890, ~1900
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення
Головний фасад
Архітектура будинку розвиває композиційні принципи, закладені Л. Л. Влодеком ще при зведенні прибуткового будинку Щербакова на Ніжинській, 30: сувора тридольна симетрія при невеликій протяжності червоної лінії; чітке поверхове членування, яке підкреслюють різні способи обробки простінків в залежності від поверху; виражена вертикальність ліній фасаду з відповідним характером декорування і т. д.
Точна дата спорудження будинку невідома, проте виразні протомодернові риси в архітектурі його фасаду вказують на другу половину 1890-х — початок 1900-х р. р. У середині 1890-х р. р. ділянка, де зараз розташований будинок, належала Черкеським, а до початку XX століття перейшла у власність Д. Зайцевої. У 1900 році ділянка на Базарній була придбана Марією Петрівною і Петром Олександровичем Руссовими і значилася за ними аж до початку Першої Світової війни. Таким чином, через нестачу відповідних документальних підтверджень, аттрибутация будинку виглядає досить умовною.
Будівля на Базарній, 49 являє собою типовий приклад дорогого і вишуканого прибуткового будинку, що мав в ті часи все необхідне для комфортного проживання квартиронаймачів. У чотирьох крилах будинку були передбачені квартири і для заможних мешканців (лікарів, юристів, купців, посадових осіб тощо), і більш просте житло, а також безліч підсобних і житлових приміщень для прислуги, що проживала в будинку.
У 1900-ті роки в будинку проживав помічник поліцмейстера окремого корпусу жандармів, ротмістр Олександр Дмитрович Фон-Гесберг (народився в 1861 році, помер у чині полковника 27 травня 1915 року в Єсентуках). Тоді ж тут працювала посередницька контора Одеського купця 2-ї гільдії Мойши Ісеровича Ісаковича. Серед відомих мешканців 1910-х р. р. значилися: купець 2-ї гільдії А. С. Шапіро; зубний лікар Голда Маркусовна Вайсман; зубний лікар М. А. Шнейдер; помічник присяжного повіреного Абрам Іцкович Дубенський; чоловічий кравець Н. Я. Керцбург. Як і в багатьох інших прибуткових будинках Одеси, не всі квартири тут знімалися під житло. У 1910-х р. р. за цією адресою реалізацією пуху та пір’я займався А. Редерс, працювала типолитография С. М. Тенчер; фізико-механічна майстерня Давида Кельмановича Гайсинського; курси бухгалтерії В. Л. Гуровича; палітурна та конвертна майстерня Естер-Бейли Вольфівни Свирської-Сироти.
Після Жовтневої революції будинок не уникнув долі багатьох інших багатоквартирних будівель дореволюційної споруди: величезні квартири були переплановані в комунальні, більша частина розкішних інтер’єрів втрачена. У радянський період своєї історії дім виконував майже виключно житлову функцію, якщо не вважати бюро товарних експертиз при торговій палаті, що з’явилосяу стінах будинку у 1960-х р. р.
Маючи невелику протяжність по червоній лінії і чотирьохповерхову висоту розміри будинку, на перший погляд, здаються відносно скромними.
Займана будинком ділянка в плані являє собою сильно витягнутий углиб кварталу прямокутник, по периметру нерозривно забудований крилами єдиної висоти, що утворюють внутрішній двір-ущелину значної протяжності щодо невеликої ширини.
Довжина головного фасаду — сім віконних вісей. Центральна і крайні вісі підкреслені ризалітами невеликої глибини на всю висоту будинку. Композиційно фасад суворо симетричний. Перший поверх оздоблений виразним лінійним рустом, фактурні (стилізовані під грубо обтесаний камінь) тяги якого чергуються з тягами повністю позбавленими фактур.
Руст першого поверху
Центральна вісь відведена арці проїзду у двір. З боку вулиці арка вирішена у вигляді вишуканого і монументального порталу, на бічні доричні напівколони якого спирається масивний розірваний сандрик. У простір фриза над широким півциркульним прорізом арки вписаний тонко виконаний ліпний картуш з рослинним орнаментом.
Портал арки проїзду
Ворота (новороб)
Простінки другого і третього поверхів облицьовані червоною цеглою — принцип, багато в чому традиційний для творчості Влодека. В ризалітах на другому поверсі розташовані спарені вузькі вікна з самостійними лиштвами складних обрисів, які увінчані віяловими замковими каменями. Верхні кути їх прорізів заокруглені, такий же хід застосований у всіх вікнах другого поверху поза ризалітів. Віконні групи композиційно об’єднуються стилізованими порталами у вигляді суворих доричних пілястр, що підтримують фриз, який у центральному ризаліті декорований ліпним картушем. Вікна поза ризалітів обрамляються масивними лиштвами з пишними підвіконними фільонками і прямими, декорованими ліпленням, сандриками з незвичайними півциркульними навершями.
Оздоблення другого поверху
Пишність оформлення ризалітів на третьому поверсі помітно зростає, в той час як інші вікна декоровані скромніше, ніж на другому поверсі. Тут збережені ті ж композиційні принципи групування вікон, однак замість доричних пілястр з’являються іонічні напівколони, а віконні прорізи стають півциркульними. При цьому, на відміну від другого поверху, оформлення самих вікон в центральному і в крайніх ризалітах помітно різниться.
Спарені отвори крайніх ризалітів об’єднуються загальними ренесансними лиштвами з пишними круглими медальйонами в центральній частині. Вікна центрального ризаліту загальної лиштви не мають, однак завдяки картушу в центральній частині фриза над ними (аналогічний картушу на другому поверсі) і вінчаючому його ліпному навершю з великим картушем у центральній частині (повністю втрачений), їх загальна композиція не виглядала скромніше. Вікна третього поверху поза ризалітів обрамлені лиштвами, які в загальних рисах повторюють ліштви на другому, і увінчані суворими трикутними сандриками.
Оздоблення третього поверху
Третій і четвертий поверхи композиційно відокремлені один від одного орнаментальною тягою геометричного характеру, простінки четвертого поверху позбавлені цегляного облицювання і обштукатурені, їх колір помітно світліше.
Всі вікна четвертого поверху мають напівциркульну форму і обрамлені лиштвами криволінійних барокових форм. Вікна в ризалітах мають більшу, порівняно з іншими ширину, їх лиштви додатково увінчані трикутними сандриками, а крайні лопатки ризалітів прикрашені химерними кованими аграфами.
Оздоблення четвертого поверху
Високий фриз будинку прорізаний невеликими круглими світловими прорізами для освітлення горищних приміщень, розташованими суворо по віконним вісям будівлі. Над фризом влаштований карниз середнього виносу з суворими дентикулами і здвоєними консолями на вісях ризалітних лопаток.
До теперішніх часів втрачено всі силуетні акценти, що підкреслювали вісі ризалітів і помітно підвищували ступінь виразності фасаду в цілому. Як саме виглядав будинок спочатку — невідомо, однак імовірність наявності над карнизом як мінімум аттиків або фронтонів досить висока.
У двір будинку веде просторий двопролітний проїзд з плоскими перекриттями, склепіння якого декоровані традиційними для свого часу ліпними карнизами з дентикулами і круглими ліпними розетками рідкісного зразка.
Арка проїзду
Внутрішні дворові фасади традиційно аскетичні, їх композиції (крім тильного фасаду чолового крила) підпорядковані принципам суворої симетрії. Три центральні вісі чолового крила виходять у бік двору потужним ризалітом ступеневого виносу, в цілому ж, фасад виглядає асиметрично завдяки великим світловим вікнам під’їзду, розташованим праворуч від арки проїзду, що займає центральну вісь.
Як і чолове, внутрішньодворові крила будинку чотириповерхові, однак висота самих поверхів тут помітно менша. Фасадні площини бічних крил пожвавлюються по краях двухвісевими ризалітами великого виносу зі стесаними зовнішніми кутами, в центральних вісях розташовані світлові вікна сходових кліток. Під’їзд заднього крила і його вікна розміщені в центральному ризаліті. На стиках дворових крил обладнані сходи чорних ходів, досить тісні, але непогано освітлювані.
Дворові фасади
Внутрішньодворові балкони
Таким чином, кожне з чотирьох крил будинку обладнане власним під’їздом. Всі вони оформлені практично на одному рівні. Ступені сходових клітин виготовлені з світло-сірого мармуру, майданчики — бетоно-мозаїчні з поліхромним орнаментом. В чоловому під’їзді збереглися автентичні квартирні двері, суворі, позбавлені різьбленого декору, у під’їздах інших крил вони гранично спрощені і виглядають скромно навіть у порівнянні з вищезгаданими. На сходах встановлені відносно недорогі ковані огорожі з балясинами поширеного еклектичного дизайну, причому в чоловому і бічних під’їздах вони абсолютно ідентичні, а в задньому — використана зовсім інша модель. Ще одна цікава особливість під’їзду заднього флігеля — п’ятикутні поверхові майданчики, форма яких, ймовірно, була обумовлена нестачею місця для розміщення традиційних.
Під’їзд чолового крила
Під’їзд одного з бічних крил
Під’їзд заднього крила
В чорних ходах встановлені максимально аскетичні і функціональні металеві сходи з суцільними підсходинками і простими еклектичними балясинами, модель яких дуже рідко зустрічається де-небудь крім технічних сходових кліток.
Один з чорних ходів
В цілому, прибутковий будинок Черкеських, завдяки гармонійному і вишуканому фасаду, що рясніє нетиповими архітектурними рішеннями і незвичайними декоративними елементами, слугує справжньою прикрасою як вулиці Базарної в цілому, так і безпосередньо кварталу між Рішельєвською та Катерининською. Поряд з такими прибутковими будинками авторства Л. Л. Влодека, як будинки О. Є. Щербакова/Г. Б. Міхельсона (Ніжинська, 30), Фальц-Фейнів (Гоголя, 5 і 7), Раухвергера (Пушкінська, 59), Гроссул-Товстих (Торгова, 3) і власний будинок архітектора (Новосельського, 79), будинок Черкеських за правом є одним з найяскравіших в його творчості.
Використана література та архіви
- Архітектура Одеси. Стиль і час». В. Пілявський
- «Одеса. Архітектурно-історичний нарис». В. І. Тимофієнко
- Галерея старих фотографій Одеси
- Вулиця Базарна
Автори
- Олександр Левицький, художній керівник, фотограф і колорист
- Дмитро Шаматажи, фотограф і укладач
Меценат