Rose debug info
---------------

Прибутковий будинок К. Асвадурова

pushkinskaya-37-002.jpg cover

Пушкінська, 37

Величезному прибутковому будинку К. Асвадурова, що виріс в 1914 році на перехресті вулиць Пушкінської та Троїцької, судилося стати однією з останніх значних будівель дореволюційної Одеси. Будівля і сьогодні вражає уяву, уособлюючи вигадливість модерну та помпезний імперський дух ампіру.

Тип будівлі: прибутковий будинок
Стиль: модернізований неоампір
Архітектори: Л. М. Чернігов, Я. С. Гольденберг
Дата будівництва: 1913-1914
Статус: пам’ятка історії та архітектури місцевого значення
Попередня забудова ділянки: будинок Г. Грінвальд

Загальний вигляд фасаду
pushkinskaya-37-012.jpg
Архітектура Одеси. Туризм в Одесі. Одеса в фотографіях

Фасад по вулиці Троїцькій
pushkinskaya-37-001.jpg Архітектура Одеси. Загальний вигляд
pushkinskaya-37-092.jpg Архітектура Одеси. Загальний вигляд
pushkinskaya-37-091.jpg Архітектура Одеси. Загальний вигляд

Фасад по вулиці Пушкінській
pushkinskaya-37-003.jpg Архітектура Одеси. Туризм в Одесі. Загальний вигляд
pushkinskaya-37-002.jpg Архітектура Одеси. Туризм в Одесі. Загальний вигляд

nikitenko-1970.jpg
Фрагменти фасадів будівлі на фото Володимира Георгієвича Нікітенка, 70-ті роки

В 1913 році на місці будинка Г. Грінвальд (1832 р., арх. І. С. Козлов), на розі вулиць Пушкінської та Троіцької почалося будівництво величезного на ті часи, прибуткового будинку для тютюнового фабриканта К. Асвадурова. В будинку Г. Грінвальд на початку 1910-х років знаходилася картонна фабрика міщанина Юдки Ізраілевича Каплана.

Річне виробництво вироблення картону на момент переходу ділянки у власність Асвадурова, в 1912 році складало 12000 рублів, а кількість робітників — 36 осіб.

Тютюнова фірма «Сини Ісаака Асвадурова» була заснована в 1886 році. Вона, як написано в рекламі 1896 року, «в короткое время настолько успела угодить вкусу знатоков-потребителей табачных изделий, что в 1888 году на Лондонской и Брюссельской Всемирных выставках была награждена большими золотыми медалями за табачные изделия и почётным дипломом за папиросы. Относительно этих изделий, с каждым днём распространяющихся как по всей России, так и за рубежом, получаются лестные отзывы»..

pushkinskaya-37-061.jpg

З самого початку фабрика розташовувалася «в просторому зразковому приміщенні з електричним освітлюванням і паровим опаленням» у власному будинку Асвадурових на Успенській, 58 (пізніше — 66), а головний магазин розміщувався на Катерининській, в будинку Вагнера, і працював там до радянських часів.

Помпезний будинок, який красномовно свідчив про соціальний статус замовника, зводився фактично під завісою розквіту фірми. На його будівництво витратилось не більше року, а оздоблення було завершено незадовго до початку Першої Світової війни.

Творчий союз архітекторів Л. М. Чернігова і Я. С. Гольденберга був міцним та плідним — будівля в черговий раз підтвердила це своїми архітектурними перевагами, яких чимало. Зокрема, можна впевнено сказати, що саме в цій будівлі повною мірою втілився, остаточно сформований стиль і почерк Гольденберга, який не тільки виконав суто архітектурні роботи — збереглися детальні конструктивні розрахунки п’ятиповерхового будинку. До того ж, архітектор виступав тут у ролі підрядника. Про майстерність і смак зодчих досить красномовно свідчить і той факт, що в світлі захоплення «ретроспективізмом» у першій половині 1910-х років, будинок Асвадурова став предметом для наслідування. До того ж, будучи значимим містобудівним елементом і фактичною домінантою перехрестя Пушкінської та Троїцької, будинок продиктував своїм виглядом композиційне рішення фасадів будівлі «Промбудбанку», зведеного на тому ж перехресті в 1987-1990 роках за проектом архітектора Л. А. Волкової та інженера Л. М. Фрак.

Внутрішній двір
pushkinskaya-37-013.jpg Фасад з боку двора
pushkinskaya-37-058.jpg Перила сходів біля дверей чорного ходу
pushkinskaya-37-059.jpg Внутрішньодворовий житловий флігель кінця XIX століття, найстаріша частина забудови ділянки

Будинок є однією з найбільших за габаритами будівель дореволюційної Одеси, другим за висотою будинком після Маргуліса в Сабанському провулку, який займає найбільшу площу ділянки забудови (серед будинків періоду модерну).

Саму ділянку можна умовно поділити на три флігелі. Чоловий флігель з боку Пушкінської має п’ять поверхів і два парадних під’їзда (перший поверх відведено під торгові приміщення). Аналогічний флігель з боку Троїцької через нахил вулиці перетікає від п’яти до шести поверхів, тому однозначно назвати поверховість будинку складно. Третій флігель розташований всередині ділянки, являє собою житлову споруду кінця XIX століття, оформлений скромно і мало чим примітний.

Сам будинок Асвадурова планувально спроектований так, що утворює правильний прямокутник двору, який замикається вищезазначеним дворовим флігелем. Незважаючи на чималі габарити будівлі і обумовлене цим враження ваговитості, воно не позбавлене своєї частки витонченості, а завдяки великій кількості мотивів античної архітектури і скульптури, від нього віє міцністю і спокоєм.

Композиція чолових фасадів аналогічна, проте з боку Троїцької протяжність будинку в півтора рази перевершує його довжину з боку Пушкінської, за рахунок того, що бічні частини тут займають по ширині шість віконних вісей проти двох відповідно.

Кут будинку виділено масивним прямокутним в плані еркером, який об’єднує третій і четвертий поверхи, завершуючись балконом-терасою п’ятого.

pushkinskaya-37-010.jpg
Кутовий еркер

Композицію вінчає нерозривний з карнизом фронтон, прикрашений барельєфом із зображенням орла-аквіли. Сюжет безпосередньо пов’язаний з давньоримською тематикою — подібні зображення використовувалися в якості знаків легіону в армії, будучи розміщеними на жердині і прикрашеними вінками-кільцями phalerae. Запозичення аквіли в якості сюжету для барельєфів, стало частим явищем в епоху ампіру і знайшло своє логічне продовження в архітектурі ретроспективного модерну 1910-х.

pushkinskaya-37-066.jpg
Кутовий фронтон і аквіла. Вище добре видно барабан втраченої ротонди, перекритий жерстяними листами
pushkinskaya-37-067.jpg
Барельєф із зображенням аквіли на кутовому фронтоні

Центральна вісь кожного з симетричних за композицією фасадів підкреслена широким ризалітом двоповерхової (на Троїцькій — триповерхової) висоти, виступаючим в якості постаменту для стилізованого портика з чотирьох напівколон з простими безордерними капітелями, заввишки також в два поверхи.

pushkinskaya-37-080.jpg
Барельєф на карнизі

pushkinskaya-37-090.jpg
Оригінальне вікно горища, що зберегло палітурку часів споруди

pushkinskaya-37-081.jpg Капітель напівколони портика
pushkinskaya-37-071.jpg Орнаментальний вінок над капітеллю
pushkinskaya-37-082.jpg Орнаментальний вінок над капітеллю

Статуї
pushkinskaya-37-062_1.jpg Статуя на антаблементі портика
pushkinskaya-37-063.jpg Статуя на антаблементі портика
pushkinskaya-37-065.jpg Статуя на антаблементі портика
pushkinskaya-37-064.jpg Статуя на антаблементі портика

На антаблементі портика встановлені чотири статуї античної стилістики (через давність, зараз прикріплені до стіни фіксуючими смугами), а композиційною домінантою як центральної частини, так і всього фасаду в цілому, служить величезний фронтон з напівкруглою в плані нішею. Її обрамлення безпосередньо запозичено з архітектури класичного ампіру — аналогічний хід можна побачити, наприклад, в оформленні фасаду палацу Камо (Тираспільська, 4, 1830 — 1832, арх. Р. В. Торічеллі).

Фронтон
pushkinskaya-37-085.jpg Оформлення склепінь ніші в центрі фронтону
pushkinskaya-37-084.jpg Деталь оформлення ніші в центрі фронтону
pushkinskaya-37-072.jpg Декоративна деталь оздоблення ніші

pushkinskaya-37-083.jpg Барельєф на фронтоні (правобічний варіант)
pushkinskaya-37-070.jpg Барельєф на фронтоні (лівобічний варіант)

Простір між напівколонами пожвавлюється трьома невеликими барельєфами восьмикутної форми з зображеннями кентавра, Нептуна (найімовірніше) і абстрактного античного храму, обрамленого драпіруванням. Додаткову пластику обом фасадам надають два напівкруглих еркера, які завершуються на останньому поверсі, умовно окресленими напівротондами і прикрашеними тим саме сюжетом, що зображує античний храм (але доповненим двома смолоскипами з боків). Поверхня стін фасаду рустована, нижні поверхи оброблені фактурою «під шубу» і мають більш темний відтінок (будинок спочатку вирішений в стриманому сірому кольорі).

Барельєфи
pushkinskaya-37-086.jpg Барельєф із зображенням Нептуна
pushkinskaya-37-089.jpg Барельєф із зображенням кентавра (аналогічний розміщений на кожному з поверхів у лівобічному під’їзді)
pushkinskaya-37-087.jpg Барельєф із зображенням античного храму

pushkinskaya-37-009.jpg Фрагмент фасаду по вулиці Пушкінській в його центральній частині
pushkinskaya-37-011.jpg Оформлення центральної частини фасаду по вулиці Троїцькій

Еркери
pushkinskaya-37-004.jpg Оформлення одного з бічних еркерів
pushkinskaya-37-005.jpg Напівротонда бічного еркера
pushkinskaya-37-079.jpg Капітель колони напівротонди бічного еркера
pushkinskaya-37-006.jpg Вид на бічній еркер (правобічний) по вулиці Пушкінській
pushkinskaya-37-088.jpg Барельєф, що прикрашає один з бічних еркерів
pushkinskaya-37-068.jpg Барельєф бічного еркера над правобічним під’їздом по  Пушкінській

pushkinskaya-37-069.jpg
Один з симетричних барельєфів з рослинним мотивом

Руст верхніх поверхів умовний, неглибокий. Віконні прорізи другого (по Пушкінській та по Троїцькій — третього) поверху найбільш наближені до пластичних форм модерну, загальні обриси еркерів також красномовно натякають на епоху будівництва будинку. Масивні кам’яні балкони були практично повністю втрачені, проте під час останнього ремонту відтворені з боку Пушкінської. Більш прості балкони з кованими поручнями спіткала та ж доля. З боку Троїцької балкони не відтворювалися.

Балкони
pushkinskaya-37-076.jpg Один з балконів третього поверху з кованими поручнями
pushkinskaya-37-078.jpg Один з балконів третього поверху з кованими поручнями, фрагмент
pushkinskaya-37-074.jpg Один з балконів третього поверху з кованими поручнями, фрагмент
pushkinskaya-37-077.jpg Один з балконів третього поверху з кованими поручнями, фрагмент
pushkinskaya-37-075.jpg Балконні перила, стилізована гірлянда
pushkinskaya-37-073.jpg Фрагмент перил балкону на четвертому поверсі

pushkinskaya-37-007.jpg
Реконструйований орнамент на відтвореному балконі з боку Пушкінської

pushkinskaya-37-057.jpg
Різьблена деталь оригінального віконного склепіння на першому поверсі з боку Троїцької

Втрачена була і вежа-ротонда, яка прикрашала колись кут будівлі і добре помітна на старих фотографіях. Аварійна вежа була демонтована на початку 1990-х, а барабан, що залишився на її місці, накрили жерстяними листами.

На знімку нижче (1927 рік) чітко видна, тоді ще існуюча, вежа-ротонда, а самому будинку тут не виповнилося навіть півтора десятиліття з моменту закінчення будівництва.

pushkinskaya-37-062.jpg

З боку Троїцької, по центральній вісі фасаду, розміщена висока, займаюча два поверхи, проїздна арка з циліндричним склепінням, мотив оформлення якого перегукується з склепіннями вестибюлів в під’їздах з боку Пушкінської. В самій арці збереглися оригінальні двері, які втратили з часом майже весь декор, за винятком різьблених вінків. Фасади будівлі з боку двора абсолютно мінімалістичні і повністю позбавлені декоративних елементів оформлення.

Арка проїзду у двір
pushkinskaya-37-056.jpg
pushkinskaya-37-047.jpg Внутрішній вигляд

pushkinskaya-37-015.jpg
Фрагмент склепінь

pushkinskaya-37-014.jpg
Вхідні двері, декор

В різний час одна за одною були прибрані оригінальні двері під’їздів з боку Пушкінської. Такі ж двері, котрі вели в конторські приміщення (тепер коледж економіки і торгового менеджменту), з боку Троїцької були замінені приблизною копією (яка, на жаль, не мала нічого спільного з оригіналом крім загальних композиційних обрисів).

Останні двері вели в лівобічний під’їзд з Пушкінської і зникли в другій половині 2000-х.

Входи під’їздів
pushkinskaya-37-008.jpg Фасад з Пушкінської, вхід в правобічний під’їзд

Фасад з Пушкінської, вхід в лівобічний під’їзд

pushkinskaya-37-060.jpg
Оригінальні двері лівобічного під’їзда (нині втрачені).

Парадні під’їзди ідентичні по конфігурації, але в правобічному напрямку сходових прольотів паралельні вісі вестибюля, перпендикулярно якому повернуті прольоти в лівобічному під’їзді. Карнізи вестибюлів підтримують здвоєні напівколони з капітелями утрируваних, модернізованих пропорцій. Склепіння покривають заглиблення квадратної форми, в центр кожного з них вписана квітка. Квіти зустрічаються двох різновидів і розташовані в шаховому порядку.

Такий простий, на перший погляд, хід створює враження надзвичайної урочистості, незважаючи на відносно невеликі габарити вестибюля.

Лівобічний під’їзд
pushkinskaya-37-038.jpg
Вестибюль (фрагмент), вид на вхідні двері

Вестибюль, склепіння
pushkinskaya-37-039.jpg
pushkinskaya-37-040.jpg Ліпна квітка
pushkinskaya-37-041.jpg Ліпна квітка

pushkinskaya-37-028.jpg
Вестибюль, карниз

Тамбур
pushkinskaya-37-037.jpg Склепіння
pushkinskaya-37-035.jpg Капітель напівколони
pushkinskaya-37-034.jpg Капітель напівколони

pushkinskaya-37-045.jpg
Вид на тамбур зі сходової клітки

Вестибюлі в обох під’їздах ідентичні за оформленням, однак вестибюль лівобічного під’їзду довше в півтора рази, за рахунок наявності великого, квадратного в плані тамбура, зведення якого повторює композиційно склепіння самого вестибюля та підтримується по кутах одинарними напівколонами. Сама сходова клітка в плані має форму витягнутого прямокутника, де одна з коротких сторін замінена напівдугою і утворює майданчик напівкруглої форми. Тут розміщуються двері в квартири (в правосторонньому під’їзді напівкруглий майданчик є міжпролітним, а двері квартир розміщені на прямокутному), між ними двері ліфта, отвір яких має помітно менші розміри.

Над ліфтовими дверима на кожному поверсі розміщено восьмикутний барельєф із зображенням кентавра. Такі ж барельєфи, в числі інших, видно на фасадах будинку (згадані вище). В правобічному під’їзді барельєфи відсутні, зате збереглася дверна фрамуга між вестибюлем і сходовою кліткою. Двері квартир стримані за загальною композицією, проте прикрашені різьбленими «камеями», меандрами по верхньому краю і симетричними рослинними композиціями по низам. Зустрічаються також і більш прості двері, без прикрас. Однак їх приналежність до періоду модерну безсумнівна.

Лівобічний під’їзд, сходова клітка
pushkinskaya-37-033.jpg Вхідний проліт поручнів біля підніжжя сходів
pushkinskaya-37-031.jpg Завиток поручнів біля підніжжя сходів
pushkinskaya-37-032.jpg Декоративна деталь поручня
pushkinskaya-37-036.jpg Перила, загальний вид композиції
pushkinskaya-37-019.jpg Стійка перил
pushkinskaya-37-027.jpg Меандр, розташований між стійками поручнів
pushkinskaya-37-024.jpg Перила
pushkinskaya-37-020.jpg Перила
pushkinskaya-37-022.jpg Стійка перил
pushkinskaya-37-025.jpg Перила, квіткова композиція у верхній частині стійки
pushkinskaya-37-026.jpg Перила, декор середньої частини стійки
pushkinskaya-37-023.jpg Перила, декор середньої частини стійки
pushkinskaya-37-048.jpg Перила, горизонтальна секція

pushkinskaya-37-043.jpg Фрагменти вітражів
pushkinskaya-37-016.jpg Вітраж, верхня частина вікна
pushkinskaya-37-042.jpg Скло вітража в нижній частині вікна

pushkinskaya-37-018.jpg
Барельєф із зображенням кентавра

pushkinskaya-37-058_1.jpg Двері квартир, різні варіанти
pushkinskaya-37-044.jpg Верхня частина дверей, камеї і меандр
pushkinskaya-37-021.jpg Декор нижньої частини дверей

pushkinskaya-37-017.jpg
Стеля сходової клітки, загальний вигляд

Малюнок перил під’їздів відносно стриманий, прикрашений лише рослинними орнаментами на опорних стійках. Прольоти між опорними стійками позбавлені декоративних прикрас, за винятком меандру, що примикає до поручня. Всі основні елементи оформлення сконцентровані на вхідному прольоті, де декоративна стійка доповнена великим квадратним завитком (співзвучний з вищезазначеним меандром) і пальмовим листям.

У вікнах збереглася більша частина вітражних стекол, на яких ще добре помітні зображення вінків і різні квіткові мотиви. Проста по композиції палітурка дійшла до наших днів без змін.

Оформлення стелі сходової клітки дуже просте і доведене до геометризму, проте в обох під’їздах стелі різняться за композиційним рішенням. Також в приміщенні однієї з квартир, де нині розташовані офіси різних організацій зберігся чудовий карниз, який безпосередньо цитує «сталактитовий» орнамент.

pushkinskaya-37-029.jpg
«Мавританський» сталактитовий карниз однієї з колишніх квартир

Правобічний під’їзд
pushkinskaya-37-055.jpg
Вид на вестибюль з боку сходової клітки

pushkinskaya-37-049.jpg
Фрамуга дверей, що ведуть з вестибюля на сходову клітку

pushkinskaya-37-050.jpg
Декоративна арка над нішею

pushkinskaya-37-052.jpg
Фрагмент перил

pushkinskaya-37-051.jpg Вікно з залишками вітража
pushkinskaya-37-053.jpg Вітраж, фрагмент

pushkinskaya-37-054.jpg
Оформлення стелі сходової клітки

Немає ніякого сумніву в тому, що будинок призначався для життя в ньому вельми заможних верств населення: площа деяких квартир доходила до 170 метрів і технічне оснащення будівлі було виконано за останнім словом часів побудови. Будівля була обладнана ліфтами, санвузлами та електричним освітленням. Також була добре продумана інсоляція приміщень, включаючи приміщення перших поверхів, вікна яких виходять у двір.

Передбачені в будинку конторські приміщення ніколи не пустували. Відразу ж після будівництва тут розмістилося приватне жіноче училище 3-го розряду Р. О. Гудван, уродженої Бузиновер. У 1914 році в училищі викладали: Надія Марківна Мошкович, Софія Григорівна Сорокіна, Поліна Єфремівна Срібна, Марія Олександрівна Фабрикант.
Тут же знаходилося професійне товариство конторщиков і бухгалтерів м. Одеси (голова Ф. А. Нейман; товариш голови В. І. Саронт; скарбник П. П. Жуков; бухгалтер М. М. Близнюк; секретарі: І. А. Сегал; Л. П. Іцкович; члени правління: П.Я. Лейфер; К. Б. Ландесман; Я. Д. Співак; П. П. Розенблат; В. Р. Неізвестний; В. М. Гродський; А. В. Бритковский; Я. Б. Шафір; М. Л. Кислер).

З ними сусідив черговий пункт товариства взаємодопомоги акушерок міста Одеси, який надавав допомогу акушеркам в екстрених випадках. Пункт був відкритий цілодобово. При пункті проживала акушерка В. П. Іванова-Афінео.
Продажем, ремонтом і прокатом велосипедів, швейних машин, грамофонів і приладдя займався Ісаак Семенович Горнштейн.
Тут же працював посередник з обліку векселів Я. І. Товштейн.

Станом на 1914 рік за цією адресою перебувала читальня товариства вчителів-євреїв Новоросійського краю і Бессарабської губернії і редакція щомісячного торгово-промислового журналу «Торговий світ». Ціна повної підшивки журналу за рік становила 3 рублі, а з усіма додатками 8 рублів, що на ті часи було дуже недешево. Редактором-видавцем був П. І. Сігал-Мейлер, який видавав тут і щоденну газету «Дос юдише ворт» за ціною 3 рублі на рік.

Крім іншого пекарня К. Дракотіс випікала хлібобулочні вироби, а харківське страхове товариство «Взаємодопомога 1893 р.» (представник Кривошей) страхувало громадян.

В післяреволюційний час будинок поступово втрачав свої житлові функції: у приміщеннях колишніх квартир розміщувалися контори різних міських організацій, у тому числі Дорпрофспілка залізничників і редакція газети «Чорноморський гудок».
В цілому список організацій, розквартированих тут у радянські часи не менш солідний.

У 20-ті роки за цією адресою знаходився Одеський губвідділ Всеросійської Виробничої Спілки Працівників Поліграфічного Виробництва (президії: голова І. А. Кемлін, В. Ф. Бокал, зав. культвідділу Н. В. Межберг).
Розмістилася тут і трудова школа № 44 (викладання велося на єврейській мові). Слід зазначити, що на початку 30-х років в місті налічувалося 70 трудових шкіл. У 28 з них викладання велося російською мовою, 19 — українською, 16 — на єврейському, по 2 — німецькою і польською, по 1 — грецькою, вірменською і татарською.
У 30-ті роки в колишньому будинку Асвадурова відкрилися курси з підготовки друкарських працівників.

Серед відомих у місті людей, які проживали в будинку в 1920-30-ті рр. слід згадати депутата Одеської міськради В. І. Краснова, лікаря М. С. Гецельда і лікаря-рентгенолога С. Е. Шехтера, який оселився тут трохи пізніше (кв.№25).

В післявоєнний час список організацій, розташованих тут поповнився дитячими яслами № 25, районною прокуратурою Жовтневого району і міжміським бюро технічної інвентаризації.

Пізніше тут знаходився міськвиконком, завдяки чому будинок згадується в одній з газет середини 50-х років:

«Відбулося засідання Одеської міської виборчої комісії з виборів до міської Ради депутатів трудящих, на якому обговорювалося питання організаційно-технічної підготовки до виборів, затверджено план роботи та встановлено щоденне чергування у вечірні години. Комісія розміщується в будівлі міськвиконкому по вулиці Пушкінській № 37».

Використана література та архіви

Автори

2014