Rose debug info
---------------

Велика Арнаутська, 12. Внутрішньодворовий флігель А. і М. Пансієрі

cover

Велика Арнаутська, 12

На Великій Арнаутській, під нинішнім номером 12, височіє один з маловідомих будинків авторства архітектора А. Б. Мінкуса. Незважаючи на ганебну на перший погляд посередність, він, тим не менш, являє собою цікавий зразок раннього раціонального модерну.

Тип будівлі: внутрішньодворовий житловий флігель
Стиль: раціональний модерн
Архітектор: А. Б. Мінкус
Дата будівництва: 1908
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення (?)

Фасад

Загальний вигляд
Вигляд центрального ризаліту знизу вгору

Непомітний з боку вулиці, триповерховий прибутковий флігель, який (згідно з даними В. А. Пілявського) був побудований для якогось Сербулова в 1906-1908-х рр., належить до споруд середньої якості.

Дані в згаданому довіднику, при звірці з відомостями адресних довідкових видань дореволюційного періоду, що стосуються ділянки номер 12, на перший погляд здаються помилковими. Слід зауважити, що у довіднику «Вся Одеса» на 1910-й рік вказані зовсім інші власники — А. і М. Пансієрі. У довіднику В. Пілявського зазначено, що Сербулову належать будинки № 12, № 14, № 16. Однак у довіднику «Вся Одеса» на 1899-й рік, власниками цих ділянок позначені спадкоємці Пансієрі, С. і Я. Михелевич і Тепер відповідно, і в 1910-х ділянки числяться за ними ж.

Повертаючись до будинку № 12, варто відзначити, що авторство, зазначене Пілявським не підлягає сумніву. Що стосується самого Сербулова, укладач довідника вказав його не випадково, оскільки в особистому архіві архітектора Мінкуса саме він значиться замовником трьох поспіль розташованих будинків під номерами 12-16. Ймовірно, будівлі, збудовані за скрупульозно погодженим з Мінкусом проектам, Сербулов перепродав зазначеним в адресній періодиці домовласникам. Подібний випадок не унікальний для Одеси і не тільки Сербулов займався замовленням і будівництвом будинків з наступним продажем разом з ділянками.

Спроектований А. Б. Мінкусом флігель зведений в лівій частині ділянки: тильною стороною він прилягає до брандмауера сусіднього будинку № 14. З усіх споруд, що перебувають під номером 12, найбільш значна — саме прибутковий флігель. До того ж він носить статус пам’ятки архітектури місцевого значення, в той час як інша забудова є фоновою і не являє собою ніякої цінності.

Головний будинок, що фасадом виходить на червону лінію вулиці — одноповерховий, а правий флігель — галерейний, який, до того ж за довгі роки свого існування майже повністю втратив елементи автентичного вбрання, а з лицьового боку повністю перебудований у другій половині 2000-х. Можливо, ці безстилеві будинки належать ще до першої половини ХІХ ст., але, за відсутністю стилю, дуже важко хоча б приблизно їх датувати.

Лівобічний же прибутковий флігель безсумнівно цікавий з архітектурної точки зору, його проектом Мінкус в черговий раз довів, що і внутрішньодворові будинки здатні нести у собі елемент естетизму.

Як і лічить будівлям, виконаним у стилі раціонального модерну, будинок повністю позбавлений ліпного декору.

Фасад покритий фактурною штукатуркою «під шубу» і стрічками русту. Парадний під’їзд розташований в центрі протяжного, завширшки 13 віконних вісей симетричного фасаду, і представлений в якості ключового елемента композиції, посиленого двома пілонами з закругленими кутами. По пластиці вони мають чимало спільного з єгипетською архітектурою і, спільно з темною штукатуркою, утворюють строгий монументальний вигляд.

Флігель має три поверхи і, імовірно, був розрахований на шість квартир, по дві на кожному поверсі.

Оздоблення парадного під’їзду добре гармонує зі стилем фасаду, така ж фактура «під шубу», на півметра у висоту, покриває нижню частину стін; перила геометричного малюнка представляють собою дещо ускладнену версію поручнів в більш пізніх, конструктивістських будинках.

Під’їзд

Сходові огорожі Сходові огорожі Сходові огорожі Кріплення перил на підлозі у вигляді звірячої лапи (мотив, розповсюджений у 1910-х роках) Загальний вигляд сходової клітки Обробка нижньої частини стіни

Підлоги сходових майданчиків покриті простим білим кахлем (частково втрачений), а сходи виконані з мармуру.

Кахель
Кахель

Під’їзд досить просторий, має прекрасну інсоляцію і висвітлюється великими вітражними вікнами (на жаль, нині позбавленими автентичного скління).

Вікна

Вікно майданчика між першим і другим поверхами Вікно майданчика між першим і другим поверхами (вид зовні) Вікно майданчика між другим і третім поверхами

В обох кінцях флігеля влаштовані просторі, що зустрічається рідко, службові під’їзди з металевими сходами, які швидше за все не є оригінальними, встановленими при будівництві.

Технічні сходи

Якщо аналізувати риси будівлі в цілому, і особливо строгі геометричні плетіння вікон під’їзду, можна припустити, що будинок будувався декілька пізніше офіційної дати споруди. Геометрія у візерунках, декор та оздоблення, почала масово використовуватися архітекторами в 1910-х роках, а в спорудах А. Б. Мінкуса 1900-х років переважали історичні стилізації, які зникли з його проектів відносно пізно.

Використана література та архіви

  • «Зодчі Одеси». В. Пілявський
  • Архітектура Одеси. Стиль і час». В. Пілявський
  • «Будівлі, споруди, пам’ятники Одеси та їх Зодчі». В. Пілявський
  • Стаття про будинок в блозі Antique

Автори

2014